Розділ 108 Тіні великого тоталізатора

Міжнародні фінансові махінації синдикату виходять далеко за межі брудних київських офісів. Коли мільярди євро відмиваються через закриті європейські тоталізатори та підставних коней-чемпіонів, законні методи капітана Дениса починають давати збій. Доводиться грати за правилами комп'ютерного генія Максима. Попереду — туманна, дощова Прага, таємниці елітних конюшень, стрімка погоня та вічне питання: чи виправдовує шляхетна мета кримінальні засоби її досягнення?

Максим сидів на широкому дивані підземного штабу, по-турецьки схрестивши ноги, і з шаленою швидкістю зосереджено стукав пальцями по клавішах свого захищеного тактичного ноутбука. Капітан Денис, важко нахилившись над його плечем, пильно і суворо стежив за кожним рядком коду, що стрімко з'являвся на яскравому рідкокристалічному екрані.

— Максе, я перепитую тебе вже втретє за останню годину: ти абсолютно впевнений, що все те, що ти зараз робиш, є законним із погляду Кримінально-процесуального кодексу? — скептично зсунувши густі брови, вкотре перепитав Денис у напарника.

— Та законно все, законно, командире, не бурчи! — Максим весело махнув рукою, навіть не відриваючи погляду від миготливих вікон програм. — Ми ж прямо зараз просто дивимося у відкриту, публічну інформацію в мережі... яку ці ідіоти з синдикату просто забули або взагалі не думали хоч якось надійно захистити від зовнішнього аналізу. Ну і чиї це тепер проблеми, якщо у їхнього системного адміністратора руки ростуть не з того місця?

На моніторі комп'ютера один за одним спалахували приховані таблиці кримінальних ставок із незрозумілими для звичайної людини вигаданими іменами елітних коней, іноземних жокеїв та абсолютно аномальними, захмарними букмекерськими коефіцієнтами.

— Бачиш оцю дивну графу отут? — Максим переможним жестом тикнув пальцем у центр цифрової таблиці. — Легендарний кінь під кличкою "Грімчук" всього за один робочий тиждень якимось дивом виграв три найважчі перегони в трьох абсолютно різних європейських країнах. Ну не буває такого в реальному житті, Денисе! Це фізично і біологічно неможливо — бідна тварина просто здохла б від перевтоми по дорозі в бігунах між цими перегонами. Тому весь цей тоталізатор — чиста, стовідсоткова фікція для відмивання кривавих мільярдів Бастьяна.

— І що конкретно нам дає це розуміння? — Денис недовірливо схрестив руки на грудях, аналізуючи схему.

— Як що? Це класична підміна коней прямо перед стартом! Підставні, куплені жокеї. Найбільші європейські букмекерські контори перебувають у повній долі із синдикатом. Це брудна, нечесна гра на мільйони євро. Плюс, як солодкий бонус — ось тобі повна свіжа переписка Громова з реальним власником елітної конюшні в Чехії. Особисто від мене велика подяка їхньому чеському серверу за таку легко хакнуту електронну пошту!

Максим задоволено, на всі тридцять два зуби посміхнувся, відкидаючись на спинку дивана. Денис лише важко, розчаровано зітхнув. Як досвідчений слідчий СБУ, він занадто добре знав залізну істину: будь-який доказ, отриманий незаконним хакерським шляхом без санкції суду, на офіційному процесі ніхто не прийме. Але водночас... хіба мали вони право зараз просто проігнорувати таку стратегічну інформацію, коли на кону стояло викриття міжнародної мережі? Адже це були вже неспростовні, реальні факти.

— Збирайся, їдемо, — коротко, наче відрізав, сказав Денис, поправляючи тактичну кобуру під курткою.

— Куди саме? — Максим здивовано підняв голову, кліпаючи очима.

— В Прагу. Прямо на ту саму закриту конюшню, де вони офіційно тримають цього "Грімчука". Ми маємо законно вилучити та взяти в руки його справжній міжнародний ветеринарний паспорт коня. Там по відмітках чіпу все відразу стане ясно. Тому що якщо комусь дуже вигідно провертати такі мільярдні афери, то завжди є той, кому це смертельно невигідно.

— О-о-о, празьке темне пиво, я вже лечу до тебе! — Максим радісно заплескав у долоні, миттєво закриваючи кришку ноутбука.

Чеський туман та підміна

Старовинна Прага зустріла київських оперативників густою, холодною мжичкою та абсолютно сірим, непривітним осіннім небом. Потрібна їм елітна приватна конюшня розташовувалася на далекій і глухій околиці міста, посеред похмурих, переораних полів, що потопали в тумані.

Високий залізобетонний паркан із кількома рядами гострого колючого дроту та сучасні поворотні камери відеоспостереження по всьому периметру виглядали скоріше як надійна охорона суворої військової в'язниці, ніж звичайна цивільна тваринницька ферма.

— Ну що, командире, за класикою? Через паркан, партизанськими стежками чи акуратно через задній двір? — тихо запитував Максим, збуджено потираючи змерзлі руки в передчутті шпиgeneric-пригоди.

— Тільки через центральні ворота. І виключно законно, — сердито й суворо кинув Денис, дістаючи з кишені офіційні папери.

Максим розчаровано закотив очі до неба, але слухняно пішов слідом за капітаном. На масивних металевих воротах їх зустріла похмура, міцно збудована чеська жінка в брудній робочій формі конюха.

— Вхід стороннім категорично заборонено. Це приватна закрита територія, — грубо відрізала вона німецькою.

Денис спокійно, з повною упевненістю в розвідника, показав їй перед обличчям своє міжнародне посвідчення правоохоронної співпраці та ордер.

— Ми представляємо міжнародну групу і маємо офіційну підозру в масштабному шахрайстві на європейському рівні. Будь ласка, дозвольте нам провести законну перевірку, інакше за п'ять хвилин тут буде місцева чеська поліція з обшуком.

Жінка на мить завагалася, похмуро зникла за масивними дверима КПП на кілька довгих хвилин, з кимось гарячково радячись по телефону, а потім важко, приречено зітхнула, відчиняючи засув:

— Проходьте. Але коней руками не чіпати.

Всередині просторого дерев'яного ангару густо пахло свіжим сіном, кінським потом, шкірою та якоюсь невидимою, гіркою тривогою. Максим, удаючи, що просто поправляє розвантажувальний жилет, потай увімкнув приховану 4К-камеру на своїх грудях.