Мертві очі в пітьмі

Ілон ввійшов до кімнати та посмикав хлопця за плече.

— Ей, Мареку, перевір нижні контури.

Той розплющив очі та потягнувся. Друга ночі на годиннику. Втомленим роздратованим поглядом, Марек провів старого із кімнати.

Інколи він побоювався цього старшого кочегара. Дивакуватий дядько, який роками живе в межах кількох котелень, майже не виходить на палуби. Повільний та втомлений дід, який інколи ставить надзвичайно дивні завдання. Провірити якісь показники серед ночі — для нього цілком нормальна практика.

Марек всівся на ліжку. Протер очі. Неприємний присмак в роті бісив.  В трубах над головою текла гаряча вода. Із тяжким зітханням він взув тяжкі чоботи і пішов до виходу з кімнати. Ілон давно пішов до своєї каюти за машинним залом. На верхній палубі другий кочегар копирсався із запчастинами. З ненормативною лексикою продовжував шукати мідну деталь для кріплення нижнього контуру ближче до технічного коридору.

— Доброї ночі Томасе.

— Вітаю, Мареку. Що? Знову тебе напрягли перевіряти нижній контур?

— Старий задовбав уже. Де стоїть лампа?

— Поруч із входом до технічного коридору. Дідуган завжди залишає її там, на столі.

— Дякую, Томасе.

Повільно лайка колеги почала розчинятися в гудінні труб та шестерень. На потертому старому столі знаходився гайковий ключ, кілька болтів та гасова лампа.

Марек дістав сірники. Слабке жовте світло розповзлося по металевій підлозі, на стіні виросла здорова тінь.

— Дідькова робота, — постійно бурмотів під носа хлопець.

Двері до технічного коридору були тяжкими. Під тиском Марека, вони видали протяжний скрип. Із середини повіяло неприродним холодом. Мареку здалося, наче тисячі крихітних голок проникали в кожний м’яз. Із помітним хвилюванням, він ввійшов до технічного коридору. На «Еребі» була найновітніша система опалювання парою. Біля нижнього контуру температура була вищою, ніж в інших технічних приміщеннях. Тому прохолодний застій неабияк здивував Марека. За поручні неможливо схопитися без рукавиць, а зараз вони холодні.

Вся волога на трубах замерзла, перетворилась на тонку корку льоду.

— Що відбувається?

Він поставив лампу на підлогу. Тріснув лід. Щойно Марек наважився торкнутися до поручнів, як в глибині коридору пролунав моторошний звук.

Він витягнув вперед лампу. Слабке світло ледь освітлювало наступні кілька метрів. Кінця коридору не видно. Звуки частішали. Сироти виникли на руках та спині. На скроні виник піт. Марек глитнув гіркуватий клубок та повільно пішов далі.

З кожним кроком коридор звужувався. Місцями труби були вкриті товстим шаром плісняви. Наступним кроком наступив на здоровий гайковий ключ. Присів та взяв ключа. Зжав його міцно, приготувався до можливої оборони.

Марек напружив очі. Попереду блиснула моторошна тінь. Зникла десь в глибокій тіні коридору. Потім він почув дивне дихання. Не своє, чуже та хрипле.

Він старався тримати її рівно, але не виходило. Лампа тремтіла в руці хлопця.

— Хто тут? — ледь вичавив із себе Марек.

У відповідь були моторошні хрипи. Спереду точно є хтось. Крок за кроком, хлопець продовжував заглиблюватися в тьму цього коридору. Із-за невеликої металевої перегородки долинув тихий голос.

— Рятуйте.

В Марека потемніло в очах, ноги ослабли. Він ледь не випустив лампу з рук. Голос був знайомим. Це Рой, якого вже два дні як ніхто не бачив. Він відповідав за чистоту в машинному та технічному відділах дирижабля. Через любов до алкоголю, більшість вважало, що Рой напився та десь в кутку випадкової каюти відсипався.

Щойно Марек усвідомив, що за перегородкою знаходиться колега по роботі, відразу кинувся допомагати. Поставив лампу, схопив металеву арматуру та почав відчайдушно нею гатити по перегородці. Тонка пластина металу недовго чинила опір. Хлопець був в стані афекту. Гатив арматурою що є сили.

— Потерпи ще трохи! Зараз, ще хвилину.

— Рятуй.

Перегородка обмежувала вентиляційні отвори від основного коридору. Марек протягнув лампу за перегородку. Вентиляційна шахта суттєво звузилась. Зігнувшись, почав навкарачки добиратися до Роя.

Він лежав на спині та тяжко дихав. Руки смикалися в конвульсіях. Марек напружив очі та з жахом усвідомив, що товариш перед ним давно мертвий. Зіниці в очах розширені, шкіра біла. Його увагу привернули дві маленькі рани на шиї. Ніяких синців чи переломів не було.

Марек відразу ж відсахнувся. Тіло перед ним точно мертве, але щось в ньому викликало нудоту. Він уперся спиною о розтрощену перегородку. Очі Роя поворухнулися. Низький хрип, наче ножом розрізав тишу.

— Загаси лампу.

Хлопцю здалося, що це мовив не Рой, який лежить перед ним, а хтось ззаду, прямо на вухо. Той рипнувся назад. Нікого поруч не було. В паніці Марек перевернув лампу. Та розбилась, а гас розтікся підлогою. Темрява окутала шахти та коридор позаду.

Щось торкнулося шиї Марека. Той смикнувся та перелякано махнув рукою. Він почав задихатися. Дирижабль трохи нахилився. Метал почав гудіти та тремтіти. Місцями посипались іскри. Кілька штук упало в гасову пляму.