***

Франк сидів на стільці напроти чоловіка в блакитній сорочці, котрий так пильно дивився на хлопця, що, здавалося, розрізняв найдрібніші прояви його міміки. Їх розділяв стіл з цупкого пластиату із вмонтованою у нього голограмою, і зараз на ній колажем розташовувалися кадри з ПТП (повітряно-транспортної пригоди): розтрощений аеробайк Діани, кров, її понівечене тіло. Чорний не міг на це дивитися, а в нього самого вигляд був просто жахливий - скуйовджений, другий день нечесаний, з тих самих пір, як його затримала поліція, з впалими очима, синцями та ще не загоївшимися ранами, отриманими під час аварії. На його обличчі була написана втома, а горе зробило його неговірким і нервовим.

- Я ще раз повторюю, - глухим голосом сказав Франк, - це був нещасний випадок. На нас налетіла пташка і Лев крутнув кермо, тож вилетів на зустрічну смугу. Де і зіткнувся з аеробайком. Це випадковість, ніхто в цьому не винний.

- Так-так, я це вже чув, відомий факт, - неквапно промовив слідчий. Його карі очі не відривалися від підозрюваного, а тонкі губи вигнулися в подобі посмішки, - а ти знаєш, що в вчора я розмовляв з батьком жертви?

- Її звали Діана Ворон, - нервово перебив Франк.

- Звичайно. Пан Ворон оскаженів, коли побачив свою дочку неживою. І, можеш повірити, він зробить все, щоб той, хто вбив її сів за ґрати назавжди. Навіть якщо той бідолаха вперто продовжує стверджувати, що то був нещасний випадок.

- Навіщо ви мені це розповідаєте? - Франк з відчаєм дивиться на слідчого.

- Бо мені шкода тебе, хлопче, - з жалем каже чоловік, - чистосердечне признання вини допоможе тобі вийти з цієї ситуації з найменшими втратами.

- Але мені немає в чому признаватися. Я все сказав!

- Так, - киває поліцейський, - і годину назад Лев Когут сказав майже те саме. Окрім того факту, що за кермом був ти.

- Що? - Франк ошарашено подивився на слідчого і той вивів на голограму свідчення Лева та результати експертизи.

- Досить грати дурника. На кермі відбитки твоїх пальців, а не Лева Когута.

- Він був у рукавичках! А я… я любив торкатися шкіряного керма… В мене немає свого авто, - Франк знітився.

- Ще б пак, - гмикнув чоловік, - бідний родич. А ще Лев був напідпитку після бару, тож не помітив аеробайк в такий снігопад.

- Можливо саме так і було! Я не знаю, чи пив він того вечора, хоча горілкою від нього тхнуло, та він послався на сусіда за стійкою.

- Чи ти ба, як привабно. Лев пив у барі, а тому попрохав тебе сісти за кермо, адже вже неодноразово довіряв тобі літати на його "корветі", чи не так?

- Так, але не того вечора!

- І ти, - проігнорувавши останнє зауваження хлопця, гнув свою лінію слідчий, - виконав прохання нетверезого товариша, а так як ще недостатньо вправно справлявся з транспортом такої швидкості та могутності, не втримав кермо і врізався в Діану.

- Все було не так, -  відчайдушно прошепотів хлопець.

- Факти стверджують зворотнє. Признайся, Франк, інакше тобі світить великий термін ув'язнення, сприяннями нашого сенатора. Ти, не маючи водійських прав, був за кермом, не справився з керуванням, і до того ж навіть забув увімкнути фари, що являється важким порушенням при таких погодних умовах та часі доби.

- Це був не я! - підвищив голос Франк, - не я! - він підняв погляд на слідчого, - чому Леву Когуту ви вірите більше ніж мені? Невже у вас немає ніяких доказів? Адже я невинний! А "корвет" належить Леву, хіба не повинні ви..?

- Він отримає своє, ти переймайся за себе, а не за нього. Ти був за кермом.

- Ні! - Франк схопився з місця, рвав волосся на своїй голові, - ні!! Я не робив цього, я не вбивав Діану, а любив її!

- Он як, - слідчий подався вперед, - але ж наскільки я пам'ятаю, вона зустрічалася з твоїм другом, і вже доволі довго. А зі слів Когута, вони повинні були помиритися, чи не так? То, можливо, це була зовсім не випадковість? Ти не міг більше бачити їх разом?

- Ні!! Богиня, ні! - Франк шалено захитав головою і без сил опустився назад на стілець. Він перевів погляд на голограми. Свідчення Лева Когута, відбитки пальців Чорного, результати аналізу крові… Його друг справді був нетверезий, але чому вони навіть не подумали звинуватити його? Чому поліція вперто наполягає на його вині?

- А відеореєстратор? - просвітів раптом хлопець, - чи дрони? Вони повинні були зняти порушення правил льотного руху. Перегляньте, ви побачите за кермом не мене!

- Відеореєстратор просто впень, карта пам’яті пошкоджена, після падіння з такої висоти від "корвета" мало що залишилося, - флегматично відповів чоловік, - а дзеркальне скло на автомобілі вашого друга ускладнило задачу дронів. За це Когут отримає штраф, у нашій країні дзеркальне напилення заборонено.

- Штраф, - гірко повторив Франк, - а я - термін ув'язнення за те, чого не робив, - хлопець подивився на беззвучний відеозапис допиту Лева, що крутився на голограмі. Несподівано хлопець затамував подих і витріщився на Когута так, наче побачив вперше. Він зміг лише мовчки ткнути пальцем в голограму і спробувати не загубити щелепу. На відеозаписі Лев, щось розповідаючи слідчому, простягнув до нього руку й міцно потиснув  його долоню. А Франк чудово знав, що відбувається, коли тебе торкається Лев Когут, відчув на своїй шкурі, до того ж, неодноразово.