Останній день

Я зайшов у дім без ремонту десь біля Арля. Було чути пусті розмови лікарів і сміх хворих, м’які стіни і яскраве світло. В підвалі, напевно, був крематорій, тому що я ногами відчував його гудіння. Якась дівчина кричала французькою про свою білу шкіру, але вона була сліпа. Всюди були розкидані книги, листи, фотографії, танцювали хворі. Я згадав Стравінського. За іншою стіною був віолончеліст, який колись прекрасно грав у філармонії, але він зламався під жорстоким тиском соціуму. Я бачив, як він руками малював якісь контури. Думаю, що то була дешева повія. Можливо, вона знала Ван Гога. Але потім зрозумів, що він малює віолончель і грає на ній. Він відмовлявся від морфію й дивився на зв’язану дівчину з розпущеним волоссям – вона сміялася до нього.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#3877 в Сучасна проза
#4152 в Різне

У тексті є: дівчина, крематорій, віолончеліст

Відредаговано: 17.11.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись