Останнє повідомлення

7 глава

Оксана.

Запах свіжомеленої  арабіки й мигдалевих круасанів мав би заспокоювати, але мене від нього просто нудило.

У затишній кав'ярні в самому серці Пасажу грала приглушена джазова мелодія. За панорамними вікнами квапливо йшли перехожі з паперовими стаканчиками, ховаючись від ранкової мряки під парасолями, а на мармуровому столику переді мною парувало лате з ідеальним серцем на молочній пінці.

Навпроти сидів Марк.

Бездоганний темно-сірий кашеміровий гольф щільно облягав його широкі плечі, але з-під високого коміра з правого боку все одно визирав чорний край татуювання. Його руки лежали на столі — масивні кисті з важким платиновим перснем на безіменному пальці, нігті ідеально підстрижені. Важко було повірити, що саме він міг віддавати накази ламати ребра моєму братові.

— …І режисер буквально заявив їй, що сцена має бути спиною до зали, розумієш? — я дзвінко, безтурботно засміялася, підпираючи щоку рукою і грайливо крутячи соломинку в склянці з водою.

Моя посмішка була відпрацьована на сотнях кастингів. Губи тримали ідеальну дугу, вії кокетливо тремтіли. Але під столом мої коліна билися одне об одне в дрібному, неконтрольованому треморі. Пальці ноги так сильно втискалися в підошви чобітків, що їх зводило судомою.

— Леся, звісно, влаштувала драму століття, — продовжувала я розповідати, змушуючи свій голос звучати легко й порожньо, немов у моїй голові не було нічого, крім суконь і чужих істерик. — Віта навіть не дослухала, пішла спати до своєї кімнати. Ну а мені довелося годину слухати монолог про її невизнаний геній.

Марк м’яко, поблажливо всміхнувся куточками тонких губ. Його погляд — світло-карий, немов у мисливського пса, — не відривався від мого обличчя. Він ніби рентгеном просвічував кожен мій мімічний рух.

— Твої сестри занадто галасливі, красуне, — його голос був низьким та лякаюче спокійним. Він потягнувся через стіл і накрив мою вільну долоню своєю. — Тобі варто частіше вибиратися з тієї квартири. Ти заслуговуєш на власні апартаменти десь на Печерську, а не на гуртожиток із творчими кризами.

Від його дотику всередині все стислося в крижаний клубок огиди. Мені хотілося з вереском відсмикнути руку, схопити гарячу чашку й вихлюпнути окріп йому в очі. Але я лише змусила себе сором’язливо опустити вії:

— Може, колись… Коли підпишу контракт із тим агентством у Мілані.

— Я допоможу з контрактом. Я ж обіцяв, — він злегка стиснув мої пальці. Потім недбало, ніби між іншим, спитав: — А брат? Ну, той спортсмен. Як його… Влад? Він сьогодні вдома ночував?

Моє серце пропустило удар. Повітря застрягло в горлі.

«Тримайся. Яно, як ти казала? Не виправдовуйся, говори побутово».

— Та де там! — я закотила очі з такою щирою сестринською втомою, що сама собі ледь не повірила. — Його ж переклинило на тому футболі. У них база під Києвом перед півфіналом, він ще вчора з бару Віти поїхав на маршрутку, навіть лимонад свій недопитий лишив. Вічно розкидає речі, я потім за ним пралку запускаю… Сказав, повернеться аж у неділю ввечері після матчу.

Марк дивився на мене кілька секунд. Не кліпаючи. У його погляді не було тепла — лише важкий, оцінюючий розрахунок. Здавалося, він прислухався до ритму пульсу на моєму зап’ясті, яке досі тримав під пальцями.

Раптом його телефон, що лежав екраном догори поруч з цукорницею, глухо завібрував.

Марк не поспішаючи відпустив мою руку, перевів погляд на дисплей.

Я краєм ока, затамувавши подих, скосила очі. На чорному екрані висіло повідомлення в закритому месенджері від абонента «Сєрий»: 

«На станції чисто. Сліди крові ведуть в очерет до води. Заходимо трьома групами з півночі».

Кров шумом ударила мені у вуха.

«Сліди крові». «Очерет».

Вони знайшли його схованку. Прямо зараз, поки цей виродок сидить і погладжує мені долоню, його найманці зі зброєю прочісують очерети навколо Влада, Віти та Яни!

Марк взяв телефон, його пальці швидко пробіглися по клавіатурі. Він написав коротку відповідь, яку я теж змогла розібрати, коли він почав диктувати без голосу, лише губами. Все ж вміння читати по губах знадобилося як ніколи раніше: «Живим. Але якщо смикнеться — валіть», заблокував апарат і знову поклав його на стіл.

Його обличчя не змінилося жодним м'язом. Він знову подивився на мене з тією ж холодною, ситою посмішкою:

— Вибач, маленька. Робота. Так що ти там казала про Мілан?

У моїй сумочці під сидінням завібрував мій власний телефон. Один короткий імпульс. Потім другий. Леся з машини неподалік або дівчата. Час сплив. Кожна секунда зволікання була смертним вироком для брата.

Я відчула, як мене накриває дика, некерована паніка. Залишатися тут більше не можна було ні на мить. Але якщо я просто підхоплюся й побіжу, він перехопить мене ще на порозі Пасажу.

«Думай, Оксано! Думай!».

Я потягнулася до своєї сумочки, вдаючи, що шукаю серветку, і «випадково» зачепила широким рукавом свого світлого орендованого блейзера високу склянку з подвійним лате.

Гаряча, коричнева рідина з білою піною з гучним плюскотом перекинулася прямо мені на коліна й живіт, розтікаючись по білій тканині жакета та стікаючи на замшеві чоботи.

— А-а-ай! — мій вереск пролунав на всю тиху залу, розриваючи джазову музику. Офіціанти біля стійки здригнулися.

Я схопилася з диванчика, хапаючись за поли піджака й трусячи руками: 

— Боже! Боже мій! Він же світлий! Це ексклюзивний зразок із шоуруму, мені його повертати о другій годині! Марку, це катастрофа!

Марк насупився, брезглива тінь промайнула його обличчям — чоловіки його типу ненавиділи безглузді жіночі істерики й метушню. Він підняв руки, відсуваючись від столу, щоб не заляпати свої бездоганні штани: 

— Спокійно, Оксано. Візьми серветки...

— Які серветки, воно в'їсться зараз намертво! Там же шовк у підкладці! — у мене з очей бризнули абсолютно справжні, гарячі сльози — сльози дикого жаху за Влада, які я майстерно замаскувала під дівочу істерику. Я схопила сумку зі стільця. — Я у вбиральню! Мені треба терміново змити це водою, інакше я винна студії три тисячі доларів!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше