Особлива Ялинка

Кожна ялинка на цій галявині мріяла про те, що колись саме її виберуть для прикрашання на новорічні свята серед багатьох інших. Так на околиці невеличкого містечка росла та очікувала свого часу й наша Ялинонька. Це була гарна галявина. І ялинок на ній було видимо-невидимо. Кожного року на ту галявину приходили дітлахи з місцевої школи прикрашати ялинки. Цю традицію започаткувала їхня вчителька і вона так сподобалась дітям, що вони тепер бували тут щороку, створюючи справжнісіньку новорічну казку.

Ялинонька очікувала вже не перший рік, але дітлахи оминали її, обираючи красивіших та стрункіших сусідок. Вона не ображалася і розуміла, що мала не таке пишне вбрання й гілочок теж було ріденько, та й що говорити, виросла якоюсь кривобокою. Через це з неї часто насміхалися інші ялинки:

- Ти ж крива та лиса, хто на тебе подивиться?

Але вона не ображалася, адже була добрим та чуйним деревом. Незважаючи на власну неоковирність, вірила в те, що однієї Новорічної ночі станеться Диво і її вибере особлива людина, яка бачитиме не лише зовнішню красу, а й внутрішнє сяйво.

Минали роки, а ніхто не наважувався прикрасити Ялинку, що вирізнялася серед інших. Надія на здійснення мрії танула, немов морозиво під гарячими променями. І тоді Ялинонька в розпачі подивилася на небо, сподіваючись побачити падаючу зірку, щоб загадати бажання. Раптом на небі спалахнула одна крихітна зірочка і чимдуж покотилася вниз. Ялинонька міцно заплющила очі та попросила:

- Хочу хоча б один раз бути Новорічною красунею!

Наступного ранку на галявині з’явилися перші відвідувачі, кожен обирав собі ялинку. До вечора майже не лишилось жодного дерева, яке б не сяяло сотнями вогників та не виблискувало сріблястими іграшками. Лише наша Ялинонька стояла похнюплена, з її стовбура капали на білий сніг сльози. Та раптом:

- Тату, поглянь, давай ось цю прикрасим, - прохав татуся якийсь худорлявий хлопчина.

- Може, синку, оберемо якесь стрункіше дерево, поглянь-но, вона якась незграбна, - намагався відмовити сина батько. Але той не відступав і тягнув його саме до нашої Ялинки. Адже також був особливим хлопчиком і розумів, як це, коли про тебе судять лише за зовнішнім виглядом.

Того вечора здійснилася мрія Ялиноньки, вона виблискувала найяскравіше на галявині. З тих пір Хлопчик і Ялинонька стали найкращими друзями. І щороку Хлопчик приходив та прикрашав свою подруг. А потім це робили його діти, згодом онуки та правнуки…

Тож зазирніть на цю галявину, може десь і вас чекає особлива ялинка?