Глава тринадцята

         Це ж треба, спалити яєчню. Більш елементарної страви не існувало у світі, хіба що канапки. Та й тоді б певно порізала руку. А от Говард нарізав салат мов справжній шеф-кухар, швидкими рухами з солодкого перцю та огірків вийшла соломка, а з солоного сиру — кубики.

       Чоловік навідріз відмовився викидати страву. Дарма, що навіть прибравши обвуглений бік омлету, він все одно тхнув горілим. Говард їв, не сказавши жодного кривого слова, лише усміхався. Запиваючи це діло винницею, алкоголь чомусь не вживав.

        Опісля обіду, Квітея погодилась на пропозицію сходити на пляж. Купальник з собою прихопила, синій мов хвилю в штормову ніч. Два трикутнички прикривали маленькі груди, від них шворки спускались донизу, об'єднуючись із трусиками. Поверх одягнула той самий білий сарафан, в якому їздила в селище.

        Шлях до пляжу чомусь знову проходив крізь скелі. Це не лякало Квітею, вона покірно рухалася вслід за чоловіком, тримаючи за руку. На цей раз вони спускались до низу, один оаз повернулися на кроків двадцять п'ять назад та йшли не так довше. Можливо так здавалося, адже спускались до низу.

          Пляж виявився невеличким кам'яним насипом прямо під скелями. Берег пологий з абсолютно дзеркальною водою. Тея швидко позбулася сукні й рушила до води, але коли вода почала торкатися стегон, вона обернулася. Говард так і стояв нерухомо, лише усміхнувся у відповідь дівчині. Повільно стягнув футболку, за нею полетіли й шорти. На підтягнутому тілі лишились лише чорні плавки.

        Відчувала гарячі хвилі по тілу, ноги ледь тримали. Він мав інший вигляд від її однолітків, груди покрило волосся й хоч не був горою м'язів, пружній живіт та міцні руки виглядали дуже сексуально. Підійшов впритул і серце на секунду завмерло, а подих зійшов з вуст. За ним розчарування, адже Говард лише взяв її за руку й повів далі, до глибини.

— Лягай ниць на мої руки та розслабся.

Він виставив  обидві руки уперед, дівчина несміливо опустилась, але одразу ж схопилася за плече.

— Розслабся, я тримаю й вода тримає. Все буде добре!

            Друга спроба була вже кращою. Змогла лягти, хоча й напружене тіло пішло б на дно аби не руки Говарда. Та все ж він тримав, а вона лишалася на поверхні.

— А тепер спробуй синхронно рухати руками й ногами.

— Вниз чи в бік?

— Як зручніше.

          Квітеї здавалося, ніби збоку вона виглядає мов безпомічне кошеня, що кинули у воду і воно борсається. Дарма що він тримав, легше від того не ставало. А хвиля злості наростала, топила дівчину з головою, тому й сконцентруватись не могла.

— Не поспішай.

Повчально мовив чоловік, що збурив останній натягнутий нерв і він дзвінко оголосив початок бунту. Дівчина намагалася стати на ноги та замість цього перевернулася та плюхнулась у воду обличчям. Нахапалася води, але вже за секунду була в міцних обіймах чоловіка. І все обурення стекло по тіло, разом з водою.

— Тобі потрібно розслабитись.

          І в цю мить, вона знала як це зробити. Знала, що вже не може й не хоче терпіти цю відстань. Холодними й вологими губами, вона легко торкнулася до його гарячої плоті. Сподівалася, що він не кине її назад у воду і він не підвів. Притис до себе ще дуже, поцілунок поглибив, додавши пікантності. Він цілував так, як цього не робив ще жоден хлопець до нього, просто інші так не вміли. Чуттєво та одночасно пристрасно.

        Коли Говард розірвав поцілунок й притулився чолом, вона заскиглила. Хотілося ще й більше, але він лише усміхнувся.

— Йди на берег перепочинь, а я трохи поплаваю і продовжимо навчання.

Він не став слухати заперечень, поставив на кам'янисте дно й хутко пірнув у прохолодну воду.

             Квітея вирішила послухатись, вийшла на берег під теплі промені сонця. Волога швидко випарувалась, доки дівчина видивлялася на горизонті чоловіка, який виглядав з під води лише одною головою, похитуючись то уверх то вниз. Коли ж повернувся, вони продовжили навчання і Тея мала навіть деякі успіхи.