Глава 53

Архарій
  Мій білявий янгол, моє несподіване кохання лежала поряд, довірливо пригорнувшись і спокійно сопучи, втомлена любовними іграми. Я був налаштований на довгу, виснажливу ніч, але у Кетрін це перший раз, тому все ж таки не варто наполягати, і будити своїми бажаннями дружину, нехай відпочине.
  Все тіло наповнювала сила і легкість, я навіть не міг припустити, що ми настільки сумісні, що наша магія переплітається як єдине ціле, ми ніби створені одне для одного.
  Солодку негу роздумів перервав вісник, який я зовсім не очікував тут побачити. Чорний метелик пурхнув мені в руку, щоб одразу обернутися щільним аркушем паперу, заповненим бісерним почерком матері.
  “Любий, палко коханий сину, не сумніваюся у твоєму доброму здоров'ї, і відмінному почутті гумору. Як там моя невістка? Ти позбавив нас можливості бачити твоє, напевно, пишне весілля, і нам залишалося лише спостерігати як у родовій книзі додалося ще одне ім'я. Передай Кетрін найгарячіші вітання від мене, батька та бабусі Халь!
  Як ти вже міг здогадатися, старенька все ж таки прокинулася, і горить бажанням познайомитися з твоєю обраницею, чим зараз нас і мучить. Так що дорогий і палко коханий син, ноги в руки і негайно, зараз же повертайся додому, разом з дружиною.
  Цілую, мама!”
  Те що мати писала вісточку в гніві було зрозуміло після перших рядків, як і те, що їй вдалося послати вісника, що говорило про те, що вона в сказі, інакше не стала б марно витрачати стільки сил. Адже не хвилювалася особливо поки я сотню років ув'язнений був.
  Обережно підвівся з ліжка, яке так не хотілося покидати. Спалив звістку, і,напевно зараз у Хшсаї одна нестримана демониця задихнулася від злості.
  Так як я заповнив сили вкрай приємним та швидким способом, не мало сенсу відкладати справи, потрібно завершити все якнайшвидше. Вийшовши до вітальні, щоб не розбудити Кетрін, відкрив портал відразу ж у підземелля академії.
-Не думав, що ти так швидко повернешся.
  Харон сидів привалившись спиною до стіни, і незважаючи на виснажений вигляд продовжував насичувати силою печатку, яка практично зникла, і лише окремі символи не давали їй розсипатися в пилюку, все набагато серйозніше, ніж я думав.
-Де ж твої хвалені маги? - спитав зло, розуміючи, що Харон до ранку не витримав би сам.
-Всі виснажені.
  Перехопив у нього плетіння обмеження, і відкрив своє джерело, сила потекла рікою, відновлюючи контур, зміцнюючи його, руки виводили у повітрі хитромудрі символи, які лягали червоною вуаллю на камінь підлоги, і намертво в'їдалися в нього. Остання руна заборони лягла по центру, і я ніби відчув тяжке зітхання розчарування, Тіні більше не вирватися.
-Готово.
  Струснув руками, скидаючи напругу, сила все ще вирувала в мені, показуючи, що магічне джерело ще сповнене.
-Дякую. - прохрипів блідий до мертвої синяви ректор академії.
  Підхопивши чоловіка під руки, спитав:
-Куди тебе перенести?
-До кабінету. - прохрипів Харон.
  За кілька хвилин вийшли в заваленому паперами кабінеті, поклавши важку ношу на диван, тихо покликав:
-Акара ...
  Вона очікувано не відгукувалася, хоча я чітко відчував її присутність.
-Акара, тобі все одно не втекти, і ти це чудово знаєш.
  З примарою треба розібратися, не можна залишати цю сутність духом академії, краще хай побуде деякий час бездуховною.
  -Акара. - впертий дух ховався, але вона поклала надто багато сил на вівтар Ерії, через що значно ослабла. - А ось і ти.
  Стиснув руками примарну шию жінки, ледве помітну, але все ж таки видиму для мене.
-Не знищуй. У мене є послання.
-Від кого? - байдуже запитав, не вірячи їй.
-Від Ерії. - Видихнув мені в обличчя дух, обдаючи могильним холодом.
-Кажи.
-Пообіцяй, що не знищиш.
  Подумавши пару хвилин все ж таки сказав:
-Обіцяю.
-Ерія передала щоб ти йшов, і всі демони щоб забралися з її територій. Ти позбавив сил її дочок, вона цього не пробачить, хоч і думає що ти зробив правильно, тому поки не повертатиме відьмам силу, її треба заслужити. Але вони, як і хотіли, стануть вільними, з першими променями сонця їхні мітки приналежності зітруться, пута прив'язки впадуть. Але демонам в Ерії більше не місце, світ буде закритий, розділений, сили занадно нерівні, Хшсая згодна. До світанку ти маєш піти.
  Злість буквально розпирала, Ерія ще та лицемірка, чужими руками вирішила проблему, і ще висловлює своє невдоволення.
-Ти обіцяв. - прохрипів привид.
-Обіцяв. - прошипів. - Але не обіцяв, що ти залишишся духом цієї академії.
  Всього один рух обриває зв'язок, і колись могутня примара втратила підживлення сили.
-Обдурив.
-Ні, я ж тебе не розвіяв. – посміхнувся.
-Я сама так скоро зникну. - звивала Акара.
-А це вже твої проблеми.
  Мені потрібно було терміново повертатися додому до дружини, до світанку залишалися лічені години.