Глава 32

-Дідько його забирай. - тільки й змогла пробурмотіти, варто було ступити з іншого боку порталу.
-Що?
  Ерін відразу матеріалізувався поруч, і здається почув моє невтішне зауваження про це вкрай чарівне місце, чарівне для мертвяків, тому що нікому з живих не спаде на думку забрести в цей пекельний гадюшник. І як же я була рада в цей момент що я в штанах, тому що думка що щось може заповзти під спідницю, і це зовсім не руки коханця, жахала.
-Нічого. - нарешті видихнувши відповіла я, обережно ступаючи по переповненій комахами землі.
-Швидше відходимо від порталу. - викладач уже встиг перейти через портал, і зараз відганяв від примарно мерехтливого переходу всіх адептів. - Як ви вже знаєте, такий рівень магічної енергії, яка витрачається під час переходу, приваблює до себе живність, у цій місцевості живність тільки така.
   Пролунало зловісно. Та в принципі тут все було зловісним - покручені дерева, порослі мохом і обліплені якимось підозрілим слизом, рідкісні чагарники, що підозріло ворушаться.
-Не надумайте підходити до чагарнику Ассари. - тут же застеріг жадібних до знань студентів, які в пориві дослідного марення кинулися подивитися на кущ, що ворушиться. - Із загального курсу тваринознавства ви повинні знати, що вони відносяться до умовно живого світу, і м'ясоїдні.
  Вочевидь, тут багато хто прогулював уроки, тому я не виглядала такою вже дурепою. Принаймні, я до кущів близько не наближалася.
-Все, що нам потрібно, це пройти до болота, зібрати ряску для алхіміків. Хто мені скаже, чому саме тут?
  Охочих відповідати не виявилося, і чоловік зміряв нас похмурим поглядом.
-Можливо ви просвітите нас Харон? Чув про наявність у вашій родині відьом, так що думаю вам точно повинно бути відомо, для чого використовують ряску з гиблого болота.
  Мене вирішили покарати на повну зрозуміла я, якщо другокурсники не в курсі, то яким боком я можу бути?
-Нагодуй ворога свого, і він позеленіє посмертно. - випалила перше, що спало на думку, причому з натяком на те, що навіть деякі викладачі не застраховані від страшної помсти адептів.
  Збоку пролунали смішки.
-Ви не такі вже й неправі. - схвально кивнув чоловік. - Якщо використовувати цю поросль у чистому вигляді, то смертельний результат цілком імовірний, звичайно не швидкий і дуже болісний. Але наші алхіміки використовують даний інгредієнт для виготовлення протиотрути від особливо сильних отрут, а також для жарознижувальних мікстур. І якщо нам пощастить, і ми зможемо знайти кілька аксарських слимаків, то ви отримаєте абсолютно безкоштовно по парі бульбашок підбадьорливого настою. - він ляснув у долоні. - Ну, все, вперед.
  Ми йшли вузькою стежкою, намагаючись не зачепити ті самі м'ясоїдні кущі, і при цьому не послизнутися на землі, що розмокла від дрібного неприємного дощу. І взагалі чому тут дощ, якщо в академії вже сніг?
-Як же бридко. - не змогла стриматися, коли все-таки послизнулась і довелося вхопитися за стовбур найближчого дерева, зараз же я старанно відтирала руку від мерзенного, погано пахнучого слизу.
-А я думав, некромантам таке до душі. - глузливо промовили в мене над головою, Ерін невідступно слідував по п'ятах, і соромно зізнатися, але зараз я була навіть рада цьому факту.
-Тащуся просто. - процідила крізь зуби, намагаючись стримати блювотні позиви, бо помітила, що слиз кишить чимось малоприємним, але дуже жвавим.
-Що? - перепитали за спиною, і я мало не прикусила язика.
-Я просто в захваті від цього місця. - вимовила роблено весело. - Майже в екстазі.
-А по тобі так і не скажеш.
  І знову ці дихаючі снобізмом нотки в трохи глузливому тоні.
-Мені танцювати для достовірності?
-Я б із задоволенням подивився.
  Відмахнулась від хлопця, як від набридливих комарів, що літали над нашими головами, болото було вже близько. Браслет на зап'ясті трохи нагрівся, завдаючи дискомфорту, і я потерла руку. Опіку не було, як і почервоніння, тоді звідки ці відчуття.
-У всіх є храни та лопатки? - спитав сенсей, гуру та ватажок нашого невеликого загону.
  Всі показали невеликі контейнери з щільними кришками та лопатки, які більше нагадували шумівки, всі окрім мене, бо в мене нічого подібного не було.
-Адептко Харон, і куди ж ви планували збирати ряску?
  Ось же козел, і чому він причепився саме до мене, коли має такий багатий вибір кандидатур.
-Я не припускала що ми щось збиратимемо, думала когось піднімати або заспокоювати. - сказала з натяком на те, що ми некроманти, а не якісь там травники.
-Підняти або упокоїти ви поки що можете хіба що щура, і то з великими труднощами. Тому спеціально для вас. - витяг з однієї з численних кишень плаща велику скляну колбу, і простягнув мені. - Для вас спеціальне завдання, ви шукайте слимаків. І якщо вже Ерін з вами, то й він теж. Далеко не відходити.
  Скрегітнула зубами, але промовчала, так само мовчки взяла колбу, і широкими кроками відійшла вбік від болота. Мені здавалося, що при вступі всі довели що цілком можуть підняти нежить, але, мабуть, гідні з гідних вважають інакше.
-Слимаки мешкають у болотяній траві. - просвітив переслідуючий мене по п'ятах Ерін. - Також можуть бути на вологому камінні.
  Вирішила що шукатиму на камінні, саме там, в метрах п'ятдесяти є підходящий - великий, гладкий і чорний.
-Я б не радив до нього наближатися.
  Зупинилася, видихнула, і обернувшись до хлопця прошипіла.
-Що ти від мене хочеш?
  Він ніяк не відреагував на моє запитання, дивлячись мені за спину якимсь скляним поглядом, враховуючи блакитність його очей, відчуття було моторошним.
-Йди сюди. - пролунав просто в голові невиразно знайомий голос.
-Куди? - Запитала вголос, усвідомлюючи ідіотизм ситуації.
-Сюди. - ледве чутний шепіт.
-Можна конкретніше? - все також спостерігаючи за магом, перепитала я.
-До вівтаря. - пролунало вже більш роздратоване. - Не хвилюйся, хлопчик не завадить.
  Пішла я ведена горезвісною цікавістю, яка кішку занапастила.
-Розумниця.
  Дійшовши до відполірованого чорного каменя, сперлася об нього руками. І що далі? А далі був повний писець, і зовсім не той, що білий, м'який і пухнастий. Зовсім поряд відкрився портал, з якого буквально випливло щось - старий з довгою бородою, яка трималася хіба що на чесному слові, бо іншого пояснення рослинності на голому черепі я не змогла придумати.
-Пам'ятаєш мене?
  По тілу пройшов озноб, я згадала цей голос, і тепер розуміла, що нічого хорошого він мені не обіцяє.
-Настав час віддати борг. - прошелестів голос у голові.
-Що ти хочеш?
  На поліровану поверхню каменю опустився вигнутий кинджал.
-Убий спадкоємця, він зараз навіть чинити опір не буде. Це перша з трьох жертв і вони повстануть. Стародавні боги нарешті почують наш поклик.
  Твою ж матір, хотілося прокричати мені, але я ніби оніміла, не в силах видавити з себе ні звуку. Тіло рухалося само собою, ось я бачу як беру кинджал, міцно стискаю в руці і йду до Еріна, який так само стоїть наче болван. Підношу ніж до його горла і чую в голові наче набатом:
-Убий, убий, убий ...
  І ось тут сталося несподіване, за спиною ліча, а нічим іншим ця сутність бути не могла, з'явились пару десятків цілком жвавих зомбі, які мчали в наш бік.
-Ну ж бо, не зволікай, вони не за тобою.
  Ось тільки ступор, який до цього сковував все тіло почав повільно проходити, і не тільки в мене, тому що наступної миті Ерін вибив у мене з рук кинджал, і злякано блимаючи очима запитав:
-Що тут відбувається?
-Ліч змушував тебе прикінчити. - я виразно вказала в бік сутності, але того й слід пропав, тільки кривий кинжал матово виблискував у траві. Підібравши доказ сунула за пояс. - А ти завмер нанече стовбур.
-Ліч, кажеш? - недобро простяг Ерін.
-Так, і якщо ти не помітив, то тут навала мерців.
  Навала була ще дивнішою, нас огинали широкою дугою і стрімко віддалялися в напрямку болота, звідки вже долинали перші крики.
-І як він з'явився? - блакитні очі підозріло примружилися, я ще не бачила на його обличчі настільки холодного виразу, він наче препарував мене поглядом.
-Із порталу виплив, а потім покликав.
  Крики і шум наростали, і замість того, щоб допомогти іншим, цей дурень утримував мене на місці.
-І як же ти пов'язана з лічем, що він зміг тебе покликати, розкажи мені Кетрін.
  Вирвавшись із міцного захвату, нарешті пригадала уроки самооборони, вигукнула.
-Міцною інтимною близькістю,  чорти тебе забирай. Ти що, не чуєш, що там відбувається? - вказала в бік болота.
-Вони впораються. - впевнено відповів хлопець, і рушив у мій бік.
-Звідки вони узялися взагалі? - це було риторичне питання, на яке я зовсім не чекала відповіді, але Ерін відповів.
-Портал відкритий живими приваблює живих, відкритий мертвими мертвими. Чого ще можна було очікувати, якщо ліч перейде порталом у лісі повному нежиті.
-Підкореної нежиті. - поточнила я.
-Навіть підкорена нежить дуріє від сплеску мертвої сили.
  Я навіть не помітила, що весь цей час несвідомо відступала від хлопця, зрозуміла це тільки коли він мене перехопив.
-А тепер Кетрін, розкажи мені, чому ти пішла саме до вівтарного каменю? Хто твій господар? І як ти приворожила мене?