Глава 16

-Мені він не подобається. - каркнув у мене над вухом знову повернувший дар мови ворон.

-Я б здивувалася якби було інакше. Він надто світлий. - зробила лапки пальцями, тому що вже зрозуміла позицію пернатого щодо "світлих", який би сенс він не вкладав у це слово.

-Це що було? - ворон перелетів з мого плеча на спинку крісла, і я з невдоволенням помітила сліди від його кігтів, які залишилися дрібними затяжками на вовняній тканині, непогано було б зробити шкіряну накладку.

-Що ти маєш на увазі?

Втомлено опустилася в м'які обійми зручного та м'якого крісла. Підручники гіркою височіли на столику, вежу знань прикрашав розклад занять.

-Ось це ось пальцями? Навіщо ти так робила?

-Не бери в голову. - махнула рукою, розмовляти мені зовсім не хотілося.

Правда бажання кричати у мене виникло рівно через секунду після того, як я блаженно розслабилася. Примарна харя висунулась прямо зі стіни, невдоволено окидаючи мене поглядом і виносячи вердикт:

-Сором.

І знову зникла, я подивилась на ворона. Про привидів чула, але для непідготовленого розуму усвідомити це було складно. Через секунду голова знову з'явилася, і я змогла розглядіти літню даму з дуже специфічними рисами обличчя, здається за життя жінка любила лимони, тому що інших причин для такого незадоволеного виразу обличчя я не бачила, ну звичайно крім того, що вона була мертва.

-У наш час дівчаток не селили до чоловіків, ганьба. - промовила вона, всім своїм виглядом показуючи обурення. - І ректори на ніч не просились до адепток в кімнату. - вже єхидно додала власне єхидна. - Підготуйтеся, дівчино. Ректор порталом перейде до вас за чверть години. - після чого окинула ще одним уважним поглядом. -І що тільки знайшов ...

Вона розчинилася в повітрі, а я ще якийсь час перебувала в ступорі. Рівно до того моменту, як Ар озвучив мої думки.

-І що ще йому треба від тебе?

-Я не знаю. - знизала плечима. - Може знову якийсь план дозрів у його хворій голові, він же напевно не відстане так просто, всю душу витрясе.

-Душа ваша мені не потрібна.

Пролунало за спиною, і я вже не змогла стримати лайку. Ось дістали, чому не можна прийти по-людськи, постукати у двері, хоч якось позначити свою присутність.

-Ще не минуло чверті години. - сказала, щоб приховати нервозність.

-Місіс Айсідора запевняла що ви абсолютно нічим не зайняті, і готові на все, щоб не забирати у мене півгодини мого дорогоцінного часу, які я провів би в очікуванні.

Блимнула очима, дивуючись підступності привила з дивним ім'ям.

Ворон перебрався ближче до мене, у результаті вже звично вчепившись в плече. Я помітила, що в присутності інших він намагається триматися якомога ближче. Ректор обдарував його неприязним поглядом.

-Вам краще якомога швидше навчитися переводити фамільяра в неактивний стан, з ним ви привертатимете занадто багато уваги.

Зробила вигляд що зрозуміла про що він говорить, насправді ж не мала жодного поняття.

-Я подумаю над вашою пропозицією.

Очі чоловіка заволокла темрява, але вже за мить він розтяг губи в усмішці. Не питаючи, пройшов і сів у крісло на якому ще недавно сидів ворон, навіть трохи пошкодувала, що птах просто феноменально контролює природні позиви.

-Навіщо ви прийшли?

-Сказати що документи про ваше зарахування передав братові, інакше він би вже точив ножі.

Ледве не ляснула себе по лобі, адже той сухар кілька разів мені казав, що я мушу принеси йому документи, щоб він поставив відповідну позначку.

-Дякую, - сказала цілком щиро.

-Я не роблю безкоштовних послуг. - промовив демон. - Як я зрозумів, ви вже познайомилися з Еріном, чи не так?

-Мала це сумнівне задоволення. – ствердно кивнула.

-І як перше враження? - чорні очі буквально вп'ялися в мене, відстежуючи будь-яку реакцію.

-Так собі, я не в захваті.

На випещеному аристократичному обличчі промайнув подив.

-Невже?
-Не люблю жіночих угодників, у мене на них можна сказати алергія.

Ректор задумливо погладив підборіддя, все ще не зводячи з мене погляду.

-Зовсім не сподобався?

-Був момент затемнення, але він швидко пройшов.

Адже треба бути чесною хоча б із собою. Ерін був безсумнівно красивий і харизматичний, ось тільки на хлопці була одягнена емоційна маска, і що під нею з'ясувати буде вкрай складно, та й чи потрібно. Я без особливих зусиль це розпізнала, тому що сама у своєму оточенні частенько одягала маску, так простіше, нікому ти не цікавий справжній.

-Цікаво. - протяг чоловік і злегка подався вперед. - А я?

-Що ви? - ледве стримала крик, але не болю, а злості. Ар знову вп'явся кігтями в плече, псуючи сукню.

-Я вам подобаюсь?

Від абсурдності цього припущення стало смішно, тільки сміятися я не наважилася. Насправді, на даний момент ректор це останній чоловік, чиє самолюбство мені хотілося б зачепити.

-Ні. - відповіла чесно і коротко, не збираючись вдаватися до подробиць.

-Хто ж вам тоді подобається?

У голові чомусь сплив образ червоноокого чоловіка, але я його поспішно прогнала, не вистачало ще мріяти про свої ж фантазії.

-Поки що ніхто. - вимовила ухильно.

-Це сумно Кетрін, але не змінює того факту, що вам доведеться проводити час з Еріном. Із завтрашнього дня він ваш партнер із бойових мистецтв, серед адептів це своєрідна нянька. Він головою відповідає за вашу безпеку. До того ж кімната Еріна сусідня з вашою, так що ви без проблем зможете побачити хто до нього приходить.

-Ви пропонуєте мені підглядати через щілину?

-Спеціально ні, але раптом помітите щось підозріле,одразу ж повідомляйте, я раз на тиждень приходитиму до вас, якщо щось знадобиться покличте місіс Айсідору, вона передасть ваше послання. І до балу на честь зимника вам краще вже налагодити близькі стосунки з Еріном. - ректор підвівся, тим самим показуючи, що розмова закінчена.