Євген поїхав, а я так і лишилася стояти на порозі, дивлячись як його авто від'їжджає, підіймаючи на грунтовці хмарку пилу. Щелепи були стиснуті так сильно, що здавалося, я можу розчавити власні зуби.
мені ледве вдалося заспокоїти дихання, коли до мене підійшла Даринка, взявши за руку:
— Все добре, мамо? — донька зазирнула мені в обличчя своїми гарними карими очима. — Хто це приходив?
Все вона помічає. Я сподівалася, що збирання яблук відволіче її достатньою мірою, аби не звертати уваги на те, що тут відбувалося і з ким я розмовляла.
— Це… ніхто, лише рекламщик, — я махнула рукою та всміхнулася доньці. — Ти назбирала достатньо яблук для пирога?
— Цілий кошик! — радісно вигукнула Даринка, широко відкривши очі. — Ходімо, мамо, а то я сама не донесу!
Я засміялася та рушила вслід за донькою, яка наполегливо тягнула мене за руку в бік яблунь.
— Гаразд, давай подивимося, скільки ти тут назбирала! — Я схилилася над кошиком повним зелено-червоних яблук. — Ого! Цього вистачить не лише на пиріг!
Потягнувшись, я взяла одне та втягнула запаморочливий аромат. Очі мимоволі самі заплющилися від задоволення. Не втримавшись, я відкусила великий шматок соковитого, кисло-солодкого яблука.
— Мамо! А помити? — обурено вигукнула Даринка.
— Те, що сама зірвала з дерева, або з куща мити не потрібно, — підморгнула я їй. — Воно тоді смакує краще!
Даринка з сумнівом глянула на мене а тоді на кошик з яблуками.
— Сміливіше, — підштовхнула я її до дій, змовницьки всміхаючись.
Вона взяла з кошика яблуко та несміливо відкусила.
— М-м! І справді, мамусю! Це найсмачніші яблука на світі!
Захват Даринки був таким чистим і щирим, що я не втрималася від щасливого сміху. Заради таких ось моментів тепла, любові та затишку я готова проходити усі випробування, якими б вони не були.
На жаль, випробування ці ходили за мною невідривно, мов тінь, і я ніяк не могла від них позбавитися.
♡
Сьогодні ввечері до нас в гості мала прийти Крістіна. Тож пиріг ми пекли в тому числі з приводу святкової вечері. Окрім цього, я приготувала кілька легких страв: запечена картопля з м’ясом, овочевий салат та канапки з м’яким сиром та огірком.
Даринка дуже любила допомогати мені на кухні, тож разом ми з нею швидко впоралися і накрили на стіл, закінчивши якраз вчасно, перед тим, як в двері постукали.
Даринка радісно підскочила.
— Можна я відчиню, можна? — вона неймовірно тішилася новим знайомствам і дуже хотіла пізнати моїх друзів.
Я раділа, що переїзд не став для неї великим випробуванням, хай і відчувала з приводу цього доволі неоднозначні емоції.
— Звісно! — всміхнулася я доньці. — Біжи!
Сама я рушила слідом за нею, з посмішкою спостерігаючи за її діями. Даринка відчинила двері, відкривши моєму погляду Крістіну з пакунком та букетом квітів в руках.
— Вітаю! — дзвінко промовила Даринка з привітною посмішкою.
— Віта-а-аю! — Вигукнула Крістіна, широко всміхаючись та дивлячись на мене здивовано: — Це що за дивовижна красуня мене зустрічає?
— Мене звати Дарина, — вона простягнула їй долоню для привітання.
Крістіна здивовано підняла брови, зиркаючи на мене та, поставивши пакунок на підлогу, відповіла на її жест.
— Рада познайомитися, Даринко. Мене звати Крістіна.
— А я знаю, — Даринка потисла їй руку та жестом запросила увійти, закриваючи за подругою двері. — Мама мені сказала, що до нас в гості прийде тітка Крістіна.
Крістіна розсміялася, проходячи всередину та віддаючи мені пакунок і квіти.
— З новосіллям, чи… з поверненням? — напівзапитально промовила вона й додала пошепки: — Хоч би сказала, що в тебе дитина є, конспіраторка.
Ми пройшли до кухні і Дарина запросила нас сісти за стіл.
— Ми з мамою приготували вечерю, спеціально для твого приходу, тітко Крістіно, — промовила вона, сідаючи за стіл.
— Сонечко, можеш називати мене просто Крістіна, якщо тобі так буде зручно, згода?
Даринка глянула на мене і, отримавши мій короткий згодний кивок відповіла:
—- Згода. А ти можеш називати мене Дарина, але мама іноді гукає мене Даринка або Даруся.
Крістіна тихо засміялася та сіла за стіл.
— Так апетитно все виглядає, ви молодці, дівчата! А я принесла цукерки та неймовірно ароматний та смачний чай! — промовила вона, підморгуючи Даринці.
— Мам, а можна подивитися? Будь ласка! — Даринка підскочила зі свого місця, щойно я дала свою згоду, та побігла до пакунку, який принесла Крістіна.
— Вау! Я дуже люблю такі цукерки! А це чай з полуницею? Що таке бер-га-мот? — прочитала вона по слогах написане на упаковці чаю.
— Це така рослина, — відповіла я доньці. — ЇЇ олію використовують для того, аби зробити цікавішим аромат та смак чаю.
#166 в Любовні романи
#35 в Короткий любовний роман
#76 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 19.11.2026