Осінь, ніколи б не подумала, що так швидко час,
Листя падають, ще падає на свіжую надію,
Наші теплі руки, той хто хоче тримати…
Але я боюсь тримати за руки. Милуюся, й не помилуюся,
А що ж вам боятися, кажи їм бездушно.
Полюбоватися, сум як роса на листях.
Десь твої серце, відкривається признання їм в душі,
Навіщо помирати із-за кохання…
не збираєшся покохатися?
не знайдеш свою улюблену людину?
Завгодно, осінь ніколи не вмирає...
Відредаговано: 18.11.2023