Осінь вмирає без кохання

Осінь вмирає без кохання

                           

                                            Осінь, ніколи б не подумала, що так швидко час,

                                                 Листя падають, ще падає на свіжую надію,

                                                        Наші теплі руки, той хто хоче тримати…

                                                              Але я боюсь тримати за руки.                                                                                                                              Милуюся, й не помилуюся,

           А що ж вам боятися, кажи їм бездушно.

        Полюбоватися, сум як роса на листях.

  Десь твої серце, відкривається признання їм в душі,

                  Навіщо помирати із-за кохання…

                    не збираєшся покохатися? 

              не знайдеш свою улюблену людину?

                Завгодно, осінь ніколи не вмирає...        

  

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше