3 глава

Асіє почула голос якоїсь дівчини.

— Що ти знову, Ліза робиш?

— Провела урок одній високо мірній.

— Ще раз так зробиш, я там тебе сама закрию, ти мене зрозуміла? А тепер відай ключі! 

— Ой та потрібна вона мені - Відавши ключі дівчині на ім'я Аліна.

Аліна під летіла до дверей і відкривши їх вона побачила дівчину свого віку, з червоними очима від сліз і тримтячими руками.

— Ходімо мила звідси - підвівшись Асіє на передпліччя, Аліна посадила Асіє до себе на ліжко. 

— Все менило не хвилюйся. - дівчина підвелась і сказала всім.

— Тепер Асіє під моїм захистом, зрозуміло вам всім? Хто хай тільки троне її я вирву вам ці руки! Я говорю в перший і останній раз, всім зрозуміло? - Всі відповіли " так" 

Аліна Барчин - сама най сміливіша дівчина в дит. будинок. Звісно вона тут не живе.

Артур Барчин - її старший брат, він працює в дит. будинку охоронцем і йому дозволили, жити із сестрою тут тим часово, поки не закінчиться контракт.

Асіє і Аліна стали кращими подругами.

Також Аліна познайомила дівчину із своїм братом і вони дуже з дружились. Також Асіє познайомили із Селімом, якого прийняли не ніж за друга. Хотя він і дущи не чаїв у Асіє і був закоханий в неї по вуха. Асіє знала про це але почуття були не взаємні, той не втрачав надії, щоб думка Асіє змінилась. 

Асіє не бачили братів уже рік і вона сумувала за ними, просила директора по бачитись з ними, але він не в яку.

На передодні директор провів промову. 

— І так дорогі люди слухайте мене уважно. 

Ми переїжаємо в друге місце, там ми будемо продвигати наш дит. будинок. Збирайте речі всім зрозуміло?

— Пане директор, а ви по передили моїх братів? Щоб вони могли забрати мене.

— На рахунок твоїх братів Асіє... Вони не принесли жодного мені документа на твою опіку. Ми не зможемо обеспечити так легко. Вже рік минув, так що вибач.

— Не може бути вони обіцяли мене забрати...

— Заберуть обов'язково заберуть, не хвилюйся.

— так ... Заберуть вони слова на вітер не пускають.

— Ну ось) не хвилюйся - Аліна обняла дівчину, що в Асіє на обличчі з'явилась посмішка.

Пройшов і ще один рік. Про Кадира і Омера нічого не було чутно, не мов крізь землю провалилися. 

Государство виділило квартиру Асіє і вона жила разом з Артуром і Аліною. 

Вони допомагали дівчині не впасти духом. Коли було щось потрібно вони до помагали Асіє. Вони ділилися останім чим є, Асіє зробила добрий жест. 

Після Асіє вивчилась на кримінала і адвоката. Вона ні як не могла найти братів. Після переїзду із дит. будинку вона не могла найти і зв'язатися із ними.

І їй казалось, що втратила їх на завжди... 

Зараз Асіє 23 роки вона намагається найти вбивцю батьків. Також Асіє шукала Кадира і Омера, дівчина була вимотана морально, втративши най дорожчих людей, но підтримка друзів їй допомагала. 

Завжди сиділа на роботі до пізньої ночі. Ця вічна на грузка не давала відпочити, но і не давала зависати в думках.

Ну ось довго очікувана глава, сподіваюсь сподобалась❤️, довгенько мене тут не було, із - за навчання не могла писати, на вихідних з'явилась можливість✨

Буду рада на зворотній зв'язок.❤️🥰