Спішити - людей Смішити

Ми їх зупиним.
Передінститутська практика?? Про неї я не знав, та і не сподівався, що до неї я може
дійти. Але все по порядку. Прочитаєте - будете знати як зупиняти підприємства. Правда
вертати Радянський Союз ви не захочете - ми з другом творимо що хочем. Нас ніхто не
може зупинити
Перед посліднім екзаменом при вступі до Львівської Політехніки з абітурієнтами зу‐
стрівся декан механіко-машинобудівного факультету. Говорив він з кожним окремо.
Мені він сказав,що шанси невеликі для вступу і щоб я не втрачав надію. Надія пропала
відразу. твір потрібно написати на 5, тоді надія воскресне. На 5-фантастика, яку я дуже
любив і вона мене то не зрадила.Зрадив я сам себе. Раз 5 мені не добитись, потрібно і
насолити тим дурманам. Скільки я солі витратив- не підраховував. З Чорного моря хва‐
тило - от і всі діла.
Екзамен по українській мові і літературі пройшов для мене буденно. Надії написати на
цілу п'ятірку не було - то чого хвилюватись. Я тиждень тому дома пошкодив руку соки‐
рою. Невдало вдарив по дереву, зіскок сокири і три шви на правій руці. З цієї причини
писав я без чорновика, бо не встиг би з нього переписати твір. Писав не поспішаючи,
старанно обдумуючи те, що пишу.
Пропадати, так з музикою. Я вже і тему твору забув, бо просто писав про своє відно‐
шення до "РОДИНЫ" і любов до своєї Батьківщини. Писав відверто і нахабно. Думок не
ховав, тільки оформляв свої думи літературною українською мовою. Поранена рука не
завжди встигала за швидкістю появ шалених дум в моїй голові. Прийшлось працювати
ще й і перекладачем між розумом і нахабством. Встигнув до терміну здати свій зухвалий
опус і з чистою душею повернувся в село до батьків.
Знаючи, що шансів вступити у мене дуже мало, почав шукати по довіднику місце свого
навчання. Найшов Львівський авто-дорожній технікум. Там згадується "авто" - значить
мій і буду брати його зухвалою спробою не здавати екзаменів. при прийомі на навчання
технікуми враховували похвальні грамоти по предметах. У мене були по хімії і матема‐
тиці. Один екзамен я проскакував, а що робити з другим екзаменом вирішив розібратись
на місці. Тобто в Львові. Тиждень сидіння в селі пройшов швидко і я, взявши в руки ноги,
приїхав у Львів перенести документи з Політеху до Дорожників
Зранку приїхав до Львова і до ЛПІ добрався швидко. Продивившись список прийнятих
і не найшов своєї фамілії. В деканаті на просьбу забрати документи, роздратовано від‐
правили мене в ректорат. Ректор буде їх видавати? Оригінально ректор гроші на себе
заробляє.
Зайшовши в секретаріат ректора крім сидячого на стільці юнака не побачив більше
нікого.Присів біля однолітка і запитав його про забір своїх документів.Той хлопець на‐
звався Валерою і здивувався моєму становищу. Він сказав.що я поступив в інститут і за‐
раз нас відправлять кудись відпрацьовувати вступ.
Відправили нас на об'єднання "РАДУГА" на роботу протягом 2 тижнів. Робота нетяжка і
монотонна. ми знімали з конвеєра помальовані корпуса якихось приладів.
Наступила п'ятниця. Ми відпрацювали перший тиждень. Завтра вихідний день і велике
різноманіття розваг. Та і в цеху дуже тихо, а конвеєр пустий і привозить з сусіднього цеху
тільки запахи фарб. Пройшло з пів-години і нам стало так скучно і нудно, що вирішили
вийти з цеху і покопати трохи футбольний м'яч. Валера попедньо на куску картону напи‐
сав: "Всі. Всі-всі на активний віддих!!!!." Ми закріпили на рухомій стрічці конвеєра наше
послання і пішли поганяти м'яч.
Погравши в мініфутбол ми вернулись в цех. Нас зустріла космічна тиша і пустота. Пра‐
вильно зрозумівши шлях самого передового загону пролетаріату , ми підтримали їх і на‐
шим виходом за територію підприємства.
Понеділок виявився для нас незвичним. Нас віразу після приходу викликали до на‐
чальника цеху і він,заледве стримуючи сміх запитав нас "строгим" голосом
- це ви писали?-показав рукою на нашу картонну рекламу ведення спортивного
життя.
- Ми написали і відправили в сусідній цех,щоб люди зробили зарядку. А що таке ста‐
лось в цеху?
-Сталось не тільки в цеху. Сталось по всьому підприємству. Своїм вибриком ви відпра‐
вили 500 чоловік по домам на 5 годин скоріше закінчення зміни. Ви розумієте, що
натворили?
- Ми мали на увазі фізкультурну перерву в цеху, так як продукція перестала приходити
з покрасочного цеху.
Закінчилась та історія щасливо для нас. Підприємство ще довго зі сміхом згадувало
неочікуване збільшення часу віддиху всіх членів колективу.
Це зовсім не фізвиховання
Перший місяць навчання в виші- ще пора здивованих вигуків. не привикли недавні
десятикласники,що до них звертаються викладачі на ВИ. Ой, не привикли. Почали один
до одного так же звертатись і почались чвари. Але ейфорія уявної дорослості швидко
розвіялась, лишивши тремтливе відчуття майбутніх змін.
Найкращим оздоровленням атмосфери групи стала поїздка на село в поміч колгоспам
зібрати врожаї. Ми жили в колишніх казармах якоїсь армії . Прибрали, навели порядок і
нарешті по справжньому познайомились. Міські студенти виявились такими далекими
від сільського господарства, що аж брав жах. Не можна без ошелешення дивитись на
те,як вони почали шукати хлібні дерева. Дерева то вони найшли, але коло них не було
продавців і ніхто з дерев хліб не збирав. Їм аборигени ласкаво пояснили,що продавці по‐
являються десь о 23.59 і працюють без перерви до кінця дня.
Працювали дружно і дружно сачкували. Моральний дух груп зміцнювався на очах . Ку‐
лаки зміцнення духу також спостерігались, проте фінгали не освітлювали наші території.
Трошки містерії добавляла фанатичне поклоніння Богині порядку - нарисній геометрії.
Цю Богиню люто вчили і одночасно люто ненавиділи всі. Виключень не було. Вони вже
давно переїхали в другі колгоспи району. Вернулись ми на навчання через місяць.
Почалась тепер уже спокійна навчальна .пора. Нарисну геометрію ми в полі нарисува‐
вали хто як міг, трохи підтягнулись - і то добре. Почалась ера Маркіяна-хіміка. Найулю‐
бленішою його фразою була: ЛЕТУЧКА І В АРМІЮ.
Він був дуже жорстким,активним, вимогливим і справедливим викладачем на практи‐
чних заняттях.
Прийшла пора проведення інститутських олімпіад по предметам. Я дуже добре знав і
ненавидів також дуже фізику. Чудово знав і любив неорганічну хімію і не любив і не знав
органічну. Відпочивав на парах фізвиховання. Дуже вже дистрофіками були майже всі
хлопці з груп. Підготовка до вступу, нерви - нічого дивного. Я був записаний викладачем
фізики на олімпіаду. вона починалася о 15.00 в якійсь аудиторії 4 корпусу.Я не сильно пе‐
реживав, бо не мав на олімпіади якихось реальних планів.
Правда була і велика незручність в графіку проведенні олімпіад.В мене послідньою па‐
рою була фізкультура, яку проводила на територій Стрийського парку.Пара закінчува‐
лася в 14.30. Пів-години було катастрофічно мало часу , щоб вчасно попасти на олімпі‐
аду. Пролечу -то Бог з ним. Я нічого не втрачаю. Дійсність виявилась кардинально іншою.
Закінчились заняття по фізкультурі грою в баскетбол. Я відмітився 3-очковим кидком,
підстрибнувши, перед високими супротивниками. З веселим настроєм ми переоділись в
звичний одяг і я погнав в інститут на олімпіаду. Я дочекався трамвая , доїхав до центру і
тоді бігом на зупинку тролейбуса. Я вже запізнювався - але на таксі мої фінанси співали
романси
Добрався ,з запізненням на 15 хвилин.Забіг в корпус 4 і почав шукати аудиторію, не
акцентуючи увагу на її номер. Найшов, забіг і сів на самому верху. Мені принесли якісь
папери, я мав засекретити свій факультет і групу - а я на це наплював. хотілося дуже по‐
їсти, тому я не тратив свій час на всякі дурниці. Правда питання, були написані на до‐
шках були дивні.Та я і на це плював. Для мене було важливо швидко щось порішати і
гнати в столову. А то впаду в голодну непритомність. Задачки були настільки примітивні,
що пропав інтерес до їх розв'язання, проте мною командував мій шлунок. Я гнав з розв'я‐
занням задач написанням рівнянь переходів , що спочатку не звернув увагу на дивну за‐
цікавленість мною вже двох викладачів-контролерів. коли ж вони всі окружили мене,
мовчки дивились і перешіптувались. через таку підозрілу їх поведінку я застряв на послі‐
дній формулі. Вона не вирівнювалась по коефіцієнтах. Я думав більше про їду і не довго
думаючи дописав в тій формулі якісь козакрякси і довів все до завершеності, якась кон‐
тролер сказала мені: - І вода. Я не спорив - водою я ситий не буду. Я швиденько на пер‐
шій сторінці написав свою групу і факультет. А фамілію написам великими заголовко‐
вими літерами, здав своє написання приймаючій лекторші і погнав в столову.
я спокійно провчився після олімпіади всього лиш тиждень. Забув по олімпіаду як і про
голод. Сидимо на практичному занятті по хімії. Чекаєм викладача. До миті появи викла‐
дача було все спокійно. Вихором торнадо промчався пан Маркіян а ми всі завмерли. не‐
звичний початок заняття- бути неприємностям.
Пан Маркіян пильно оглянув групу і запитав :
-Кукула Ігор тут присутній?
я мовчки злив воду і приготовився до походу в воєнкомат. Одна повістка уже лежала
на столі в селі, а мить другої невпинно наближалась
- Хто твій батько? - заінтересовано запитав Маркіян.
- Історик - відповів я
- Мати хто по спеціальності?
-Мама біолог і хімік.-Здивовано запитую у нього - А що сталось?
-Скажи мені Ігор, тебе Оксана Володимирівна записувала на олімпіаду?
- Ні!- я ще більше впадав в ступор. Група ожила.
-Тоді, скажи мені,навіщо ти туди пішов?
- Куда пішов? я нікуди не ходив. Був тільки на дивній олімпіаді по фізиці. АЛЕ думаю я
там нічого не здобуду. Так що трапилось
- Ти здобув перше безоговорочне місце по хімії серед нехімічних факультетів!- я
мовчки,напевне від радості, сів на паркет і не вірив
Не замітити номер аудиторії, не замітити нефізичні задачі, не помітити хімічну мето‐
дику рішення задач і формул, не замітити що я мужчина і не замітити,що я мудак!!!! А тих
бід банальна і проста - я сильно-сильно хотів їсти. Причина поважна мною визнана
основною. Причиною запитань Маркіяна було те,що деякі задачі я позв'язував невідо‐
мими методами. Їх не знали не тільки викладачі в політехніці - їх не знав ніхто.
Не буду втомлювати вас перепетіями дальніших битв. Результатом було те , що ви‐
йшов я з інституту інженером-механіком і кандидатом хімічних наук.