5. Андрій Сокіл

— Ти розумієш у що ув’язуєшся? — запитав Андрія товариш.

— Так, — усміхнувся Сокіл.

— Навіщо воно тобі? — не угавав чоловік, не розуміючи мотивів хакера.

— По-перше, це цікаво, а по-друге, ненавиджу шахраїв, — відповів, закінчуючи реєструватись на сайті Love.club під ніком Andre Falcone. — Зараз віднайдемо тих, хто працює на агентство.

Андрій, як "добропорядний" хакер зламав камери майже усіх користувачок сайту знайомств. Його не цікавили ті, що самостійно шукають собі пару, він полював на, так званих, операторів чату шлюбного агентства Corcond. Дуже вже не подобалась робота цих пройдисвітів. Він хотів розгромити їх контору із середини, навіть якщо доведеться вдатись до неправомірних дій

— Дивись, щоб за решітку не загримів, — фиркнув Роман, невдоволений зацикленістю друга, та пішов геть.

На прикрість чи на щастя, першою жертвою Андрія стала Оксана. Відстеживши передачу акаунту якоїсь Китасюк Ольги з Corcond до IP оператора чату. Він зламав усе, що під'єднано до інтернету в домі потенційної жертви. Від ноутбука до телефону, якби кавоварка теж була онлайн він і її зламав би. Андрій міг бачити та чути усе, що відбувається у домі Оксани. Два дні він просто слідкував, вивчаючи кожну деталь, щоб знати про що з нею говорити. Йому потрібно було зацікавити дівчину більше ніж інші кавалери.

Проте, чим більше він слідкував, тим більше дивувався, адже нічого вигадувати не потрібно у нього з Оксаною дійсно спільні інтереси. Єдине, що довелось Андрію — це прочитати улюблену книгу Оксани «Двір мороку та гніву» (ця книга стояла на поличці біля ліжка дівчини). Шкодувати за втраченим часом, чоловіку не довелось, адже цитати з книги чудово підходили до життя Оксани. Якраз однією такою цитатою, він привернув увагу дівчини до себе.

Того дня, коли Андрій вирішив написати першого листа, побачив, що дівчина плакала. Перевіривши історію її телефону, зрозумів, що дощ вона розвела із за якогось неандертальця чоловічої статі. Хотів уже писати щось, але побачив, що до дівчини хтось прийшов. Це була листоноша, що принесла якийсь лист. Дівчина тримала телефон так, що Сокіл не міг побачити що в ньому, але реакція дівчини та тон жіночки давав зрозуміти, що нічого хорошого там не було. Тільки пальці Андрія впали на клавіші, щоб написати листа, як у дівчини задзвонив телефон. Сокіл тихо вилаявся та вдягнув навушники, підкручуючи звук. Противний жіночий голос кричав та ображав Оксану. Якесь дивне внутрішнє бажання з’явилось в Андрія, він хотів перервати їхню розмову та перетворити в "цеглу" ґаджет мамаші.

Стримуючи порив, що невідомо звідки з’явився, дослухав розмову і почав набирати текст. У нього уже давно написанні шаблони листувань, але чоловіку захотілось підтримати дівчину. Він розумів, що їй зараз це необхідно.

Кореспонденція  з дівчиною приносила задоволення, хоча від плану свого він не відмовлявся.

День, коли Оксана мала йти до РАЦСу, Андрій зустрів якось тривожно. Він заглянув у екран монітору, де було зображення, що передавалось з камер мобільного телефону чи ноутбука дівчини (добре, що за умовами праці, Оксана повинна бути завжди у онлайн). Оксана мала чудовий вигляд, червона сукня, що підкреслювала неперевершену фігуру та гарний макіяж. Можна б було сказати, що вона щаслива, якби не її очі. Ні сукня, ні яскравий макіяж уже не приховають внутрішнього занепокоєння, що так яскраво висвітлювалось в її погляді.

Андрій довго не міг зібратись з думками, не знав, що написати. Слова прийшли незрозуміло звідки. Він написав у останню секунду, перед тим, як дівчина увійшла в приміщення. Від блиску в її очах на серці стало тепліше. Але те що було далі вивело чоловіка з рівноваги.

— Ти не маєш права ображати мою дівчинку, — прошипів Андрій у монітор. Його здивували власні емоції, а тим більше слова, але в той момент він про це не задумувався. Основна думка, що заполонила його розум: «Я заставлю цього ідіота пошкодувати за свої слова».

Яка ж вона була пригнічена, як же хотілось пригорнути до себе цю красуню.
Андрій розумів, що це не правильно, не правильно слідкувати за нею, підглядати, тим паче зараз, коли, нічого не підозрюючи, Оксана сиділа перед камерою ноутбука в самій білизні. Але чоловік не міг відірвати від неї очей. Він любувався її красивим тілом, навіть забувши про свій план. Її листування з іншими чоловіками від імені якоїсь Ольги знову спонукали його діяти.

 Він увійшов у мережу як Andre Falcone, і одразу ж прийшло повідомлення від Ольги Китасюк (чи краще сказати від Оксани Прокопенко). Їхнє спілкування проходило не вимушено і легко. Андрій навіть не помітив, як підштовхнув її… Ні, не її — агентство до дій своєю щирою фразою «Як же мені хочеться смакувати полуницею разом з тобою».

Кілька секунд і телефон дівчини спрацював. Дзвонила одна зі співробітниць агентства. Їх розмову Андрій міг передбачити до найменшої деталі, крім одного. Він надіявся, справді надіявся, але не очікував, що Оксана відмовиться розводити американця на гроші. Це настільки здивувало та потішило хлопця, що він навіть розгубився, коли йому прийшло чергове повідомлення від Китасюк Ольги (але це вже була не Оксана).

Андрій просто вдивлявся в повідомлення, забувши план своїх дій.

«Любий, я хотіти бути з тобою, але літак дорого потрібні гроші», — це було написано так безграмотно, що аж очі різало. Видно, що людина зовсім не знає англійської, а елементарно користується перекладачем, тим паче не якісним. В додачу ще й прийшло фото Ольги в дуже відкритому купальнику.
Глянувши через камеру Оксаниного телефону, як дівчина намагається ввійти в обліковий запис, послав їй повітряний поцілунок та відключив слідкування за нею (не можна, щоб хтось вийшов через нього на неї).

Сокіл продовжував спілкуватись з Китасюк Ольгою(а точніше з якимось новим оператором чату Corcond, що отримав доступ до її сторінки), кожним своїм повідомленням змушуючи агентства відкрито просити гроші. Новий оператор чату виконував поставлене завдання беззаперечно, навіть тоді, коли Фальконе запропонував сам приїхати. Андрію було цього вдосталь. Він зламав усі сайти знайомств, розмістивши там скріни листування з "якби" дівчиною, що шукає кохання та підписом: «Corcond шахраї!!!»