Розділ 2. Парасолька, обручка та обіцянка на рік

Сенді приземлилася прямо на копицю свіжого сіна на околиці величезного саду. Струсивши з волосся сухі стеблинки, вона заплющила очі й спробувала відчути магічне поле навколо. Пусто. Магічні потоки Землі виявилися тонкими, як павутинка, порівняно з бурхливими ріками сили на Деріоні.

— Гаразд, без паніки, — пробурмотіла дівчина, дістаючи з глибокої кишені сукні маленьку кришталеву кулю. Сенді поцупила її зі своєї кімнати в гуртожитку перед самим виходом. Екзаменатори про це не знали, але переможців не судять, правда?

Вона потерла гладку поверхню скла. Куля замиготіла і показала зображення: розкішна зальна кімната, свічки, витончена музика. У центрі кадру кружляла пара. Чарівна дівчина у пишній сукні та ставний молодий чоловік.

— Так, це вони, — Сенді примружила очі, згадуючи інструктаж. — Його звати граф Седрік. А її... ну, зараз з'ясуємо.

Сенді провела пальцем по кулі, перемотуючи час трохи вперед. І тут її обличчя витягнулося від подиву. Професорка Мірабель не жартувала — навколо цієї пари коївся справжній абсурд.

Ось Седрік у сонячний день стає на одне коліно в саду, відкриває коробочку, а в цей момент з дерева падає шалене білченя прямо йому на голову. Пропозиція зірвана.

Ось інший кадр: романтична вечеря на терасі, граф підсувається ближче до коханої, відкриває рота, щоб сказати найважливіші слова — і раптом повз проноситься бродячий собака, який валить святковий стіл.

Ось вони гуляють біля озера, Седрік тягнеться до кишені за обручкою, але звідкись прилітає сердитий гусак і починає щипати бідного графа за сідниці.

— О ні, це просто прокляття якесь! — Сенді аж пирснула від сміху, спостерігаючи за цим парадом невдач. — Йому терміново потрібна допомога професіонала. Тобто мене.

Вона знову прокрутила кулю і побачила, що наступна спроба Седріка призначена на сьогодні. Прямо тут, у цьому маєтку, на алеї троянд.

Сенді шмигнула у найближчі кущі густого бузку поруч із мармуровою лавкою. Вона ледве встигла сховатися, як на доріжці з’явилися закохані. Граф Седрік нервово стискав кулаки, а дівчина схвильовано дивилася на нього, передчуваючи момент.

Раптом небо різко потемніло. Налетів різкий вітер, і перші важкі краплі дощу приготувалися розігнати закоханих по домівках.

— Тільки не зараз! — прошепотіла Сенді. Вона вихопила чарівну паличку, направила її вгору і прокрутила у повітрі три маленькі кола. — "Аква-Шилд!"

Над головами Седріка та його обраниці розправився абсолютно невидимий купол. Краплі дощу з шумом розбивалися об повітря за пів метра від них, стікаючи в боки, але закохані цього навіть не помітили — вони бачили лише одне одного. Седрік глибоко вдихнув, опустився на одне коліно і... застиг. Його губи затремтіли.

— М-м-ми... я... т-т-ти... к-к-кохана... я х-х-хотів... — він почав заїкатися так сильно, що його обличчя стало бордовим від сорому.

Дівчина збентежено кліпала очима.

Сенді з кущів легенько змахнула паличкою у бік графа, посилаючи ледь помітну рожеву іскорку в його горло. — "Балакучий пилок!"

В ту ж секунду спазм у горлі Седріка зник, і він неочікувано для самого себе заговорив неймовірно красивим, оксамитовим голосом:

— Ти — світло мого життя. Чи згодна ти стати моєю дружиною?

Дівчина ахнула від захвату й притисла долоні до щік. Седрік, окрилений успіхом, поспіхом витягнув із кишені маленьку оксамитову коробочку, але його пальці від хвилювання так затремтіли, що обручка вислизнула і з тихим дзвоном покотилася прямо в глибоку дренажну решітку в землі.

«Та що ж це за день такий!» — подумки зойкнула Сенді.

Вона різко ткнула паличкою в бік кільця, яке вже летіло в темну брудну щілину. — "Аппорт!"

Обручка, порушуючи всі закони земної фізики, зависла у повітрі за міліметр від решітки, зробила красиве сальто назад і м'яко приземлилася точно на розкриту долоню здивованого Седріка. Граф навіть не зрозумів, як це сталося. Він швидко одягнув каблучку на пальчик своєї нареченої.

— О так, Седріку! Я згодна! — вигукнула вона, і вони злилися в палкому обіймі.

Сенді, яка спостерігала за цим із кущів бузку, розпливлася в щасливій посмішці. На її очах навіть виступили сльози розчулення. Це було так красиво, так щиро! Задивившись на їхні щасливі обличчя, Сенді зовсім забула про обережність. Вона зробила крок назад, перечепилася через якесь сухе коріння і з тріском та писком полетіла спиною вперед прямо крізь гілки бузку, вивалившись на газон прямо перед молодятами.

Паличка випала з рук і яскраво заіскрила фіолетовими вогниками на траві.

— Ой... — Сенді потерла забитий лікоть і винувато посміхнулася, знизавши плечима.

Седрік миттєво закрив собою наречену, але дівчина з цікавістю визирнула з-за його спини. Вона перевела погляд з іскристої палички на Сенді, на якій все ще була дивна випускна мантія Академії Деріону.

— Хто ви? І... чому навколо нас сухо, хоча навколо ллє дощ? — запитала новоспечена графиня, обережно обходячи чоловіка.

Сенді зрозуміла, що викрутитися не вдасться. Вона підняла паличку, від чого та тихенько дзинькнула.

— Ну... розумієте... — Сенді ніяково почухала потилицю. — Я Сенді. Я фея. Тобто, майбутня фея, це мій випускний іспит. Я прибула з іншого світу, щоб допомогти вашому графу нарешті зробити пропозицію. Бо, чесно кажучи, ваші білки, гуси та заїкання ледь не завалили мені диплом!

Наречена Седріка спочатку здивовано розкрила рота, а потім... дзвінко та весело розреготалася.

— То це через тебе він раптом заговорив як поет, а обручка сама прилетіла назад? Боже, це найкраще, що взагалі могло статися!

Вона підбігла до Сенді й гаряче схопила її за руки.

— Мене звати Елізабет. Сенді, ти просто неймовірна! Мені так подобається твоя магія. Будь ласка, обіцяй, що ти повернешся? Земля така нудна без чарівництва. Прошу тебе, приходь до нас у гості!

Сенді відчула, як тепло розливається у грудях. Це було так приємно — бачити, що її роботу оцінили так щиро.

— Ну, взагалі-то нам не можна просто так вештатися іншими світами, — посміхнулася Сенді, замислившись. — Але... для таких чудових друзів я можу зробити виняток. Давай так: я повернуся рівно за рік, на вашу першу річницю весілля. Домовилися?