Епілог 2. Операція завершена.

– Я вдома! 

Будинок зустрів мене звичною мертвою тишею. Наче нікого не було вдома або ще ніхто не заселився. 

Я авжеж знав, що з розпростертими обімами не зустрінуть, але все ж…як завжди власне. 

Роззувся і пройшов в кімнату кинув сумку в шафу і пішов на кухню. Цікаво їжа у нас є чи потрібно було відразу йти в магазин. 

На превеликий подив миша там ще не повісилася. 

– Ші Йоне ссі, ти повернувся! – почув знайомий голос і обернувся до своєї дружини, – я не знала, коли ти будеш, тож приготувала їжу напередодні. 

Я подякував, а тоді запитав вже інакше. 

– Давно не бачилися, кохано, – і все ж тон прозвучав більш уїдливо, аніж хотілося. 

Тесс. А них я бачу кохання і злагода. 

Лисиця. Діти точно не прийомні. 

Еліс. Може у них сімя як в дорамі “Робочий фонд” зібрана. 

Асін. Була така думка і досі є. От реально цікаво? 

Вона завмерла за декілька кроків не розуміючи моєї різкої реакції.

– Що ж там трапилося такого, що ти здається мене тепер ненавидиш? – зі своїм характером А Рін ніколи б не стала мовчати і запитала усе прямо. 

За це вона, мабуть, і почала мені подобатися ще багато років тому, коли ми зустрілися у справі про вбиство. Усе вказувало на неї та вона стояла до останнього і виявилася права. 

– Може розповісиш мені як врятувала тоді в Академії Сновидінь і чому я дізнаюся про твою справжню особистість лише зараз А Рін ссі? – запитав спокійно і рівно вимовляючи кожне слово. 

Хоча мені потрібно було докладати багато зусилль, щоб зберегти ввічливий тон. 

– Я гадала ти знаєш, – сказала вона нічого не приховуючи, – ще дивувалася чому ти не ставиш жодних зайвих питаннь, – просто відповіла, але потім важко зітхнула і завершила, – я була рада, що ти мене не впізнав. 

Можна було її зрозуміти. А я відчув себе неправильно. Проживши з нею скільки років у мене й справді жодного разу не виникло думки, що вона хтось інший. 

І це ж я який я завжди вмів добре читати людей. 

– Якщо чесно, я вже навіть не пам'ятаю, що там було не так у нашому минулому, – відповіла вона і я зрозумів, що вона хоче перевести тему. 

– Проїхали, – відповів коротко, – де Кьон Су і Мі Ре? – запитав наступне. 

Цього разу вона ледь всміхнулася. 

– Кьон Су закрився в кімнаті і відмовляється виходити. Сказав, що йому надто соромно бачитися з батьком. Мі Ре дороблює ще дещо…

Важко зітхнув. Тепер, коли я повернувся мене чекали вирішення справжніх проблем і мені потрібно було знову стати тим Ім Ші Йоном, яким я маю бути. 

Якщо подумати з завданням в Академії я отримав коротку відпустку. 

– А Рін, я поговорю з нашим сином, – сказав підвівшись.

Не заважаючи на те що він натворив у минулому він все ще мій син. 

Вона кивнула. 

– Спробуй, сподіваюся у тебе хоч вийде, – і лише зараз зрозумів, що вона виглядає не так як інакше. 

– Як давно це сталося? – запитав серйозно. 

– Тиждень, – зітхнула вона. 

Я зробив крок ближче і зімкнув її в обіймах. Поки я був на завданні, щоб врятувати свою сім'ю, вона здається уже починала розвалюватися. 

– Ти чудово впоралася, А Рін а. Тепер моя черга, – відповів тихо і спокійно, а тоді пішов наверх. 

На мить завмер перед дверима, чомусь було складно щось сказати. Як не як мене не було вдома занадто довго. Нарешті я тихо постукав і сказав. 

– Кьон Су твій батько повернувся. 

Спочатку була тиша, але потім почув його хриплий голос як в людини, яка давно не говорила. 

– Абоджі…

Я вже хотів сказати, щоб він відкрив двері, але одразу подумав, що це неправильно. Не варто його змушувати. 

– Якщо не хочеш, я можу усе й так сказати, – тихо промовив, але почув як замок клацнув. 

Тесс. Персонаже Ші Йоне, можете допомогти. Я уявлення не маю якби ви мали відреагувати. 

Ім Ші Йон. Я був би радий, якби ви залишили цей розділ за кадром, авторко Тесс. 

Тесс. Я також. Я також, але…ви ж самі знаєте основне правило лише отримавши епілог персонажі стають вільними. 

Ім Ші Йон. Хочете сказати, що попередній не рахується. 

Тесс. Той це зустріч з Томасом і Фін, а цей закриває тему сімї і всю вашу арку, адже лише він може поснити ваші дії. 

Ім Ші Йон. Тоді гаразд, можете ні про що не хвилюватися і завершувати якнайшвидше. 

Тесс. Чудово. Тоді зустрінемося у післямові, мабуть. 

Ім Ші Йон. У будь якому випадку камзамніда авторко Тесс. 

Тесс. Камзамніда, персонаже Ші Йоне. 

Двері переді мною відкрилися. 

І усі слова, які я хотів йому сказати, розчинилися десь у підсвідомості, адже я не хотів бачити свого сина таким. Виснаженим, втомленим і сподіваюся раскаявшимся у своїх помилках. 

– Аппа, мяне. Джінча мяне, – сказав тихо. 

Нічого не відповівши я просто обійняв його. Слова зараз не мають значення і мовчанням можна пояснити більше. 

– Ти не злишся? – здивувався він. 

– Злюся авжеж, – відповів тихо, – ніколи б не подумав, що мій дорогоцінний старший син таке вчудить. Знав би, не відпустив в Академію Сновидінь…

– Я…–спробував виправдатися він та я зупинив його. 

– Але завдяки тобі я зміг знайти нових друзів, якби дивно це не звучало і зрозумів дещо нове. Тож не потрібно виправдовуватися, – тихо промовив я. 

Син на деякий час замовк, не знаючи, що йому робити далі. 

– Тоді…

– Усе поступово можна виправити, – зазначив постукавши його по плечі. 

А тоді додав з деякою насмішкою. 

– Я зустрів Мун Є Ну, вона нас переплутала, але якщо на правду це ж через тебе вона знайшла Морфея? – запитав пильно дивлячись на нього. 

Емоції сина враз змінилися. Знав, що її імя подіє краще, ніж зілля від ілюзорного сну. Він стиснув долоні, а очі забігали. 

– Як вона? – нарешті запитав лише одне це.