Розділ 40.1. Вся правда про справу Інгрід.

Вона лиш усміхнулася якось схвально чи що. 

– Ти ж нащадок демониці Правди Сесіл чи не так? – одразу ж зрозуміла вона те що жоден з нас ще ні разу не озвучив. 

– Так, – неохоче погодилася подруга, наче ця інформація їй зовсім не подобалася, – вона стала Сесилією Амаль після переродження, – усе ж відповіла вона. 

Тесс. Анастасія Сесіл не пов'язана з Сесіл, а от з Сесилією так, але так як скорочення прикріпилося, то так вона й залишилася. ( Все одно якось дивно звучить) 

Еліс і Лисиця. Якби не знали, що ти маєш на увазі реально не зрозуміли б. 

– Цікаво, – протягнула вона, – отже тепер я повинна говорити правду і лише правду? – розчаровано завершила вона. 

– Ти й до того мала говорити правду і лише правду, – сказала я ображено. 

– Вибач, – сказала вона без краплі розкаяння, – гаразд. Хочете правду буде вам правда, – сплеснула в долоні. Я довіряю твоїм очам, Брігель Амаль. 

Вона пильно подивилася на неї, не відводячи погляду. 

– Тоді почнемо спочатку, ти справді колишня Ші Йона? – запитала я. 

– Що за дивне питання, – не зрозуміла вона, – от якраз про нього я сказала правду і на цьому моменті її голос таки здригнувся. 

Здібність Брі діяла на людей саме так, дивлячись їй в очі неможливо збрехати. 

– Гаразд, – зітхнула вона, – я ніколи не знала Ші Йона під цим іменем лише під іншим, тож я уявлення не маю що можу вам розповісти. 

– Ти знала що він одружений? – неочікувано але це питання задала Тереза. 

– Вибач, що за маячня! – і реакція її була цілком щирою. 

Після того Томас дістав копію фотокартки і простягнув їй. 

– Ти знаєш цих людей. 

Вона уважно подивилася, а тоді вимовила. 

– Це ж Кьон Су і його сестра Мі Ре, – сказала вона з усмішкою. 

Я почала підраховувати в голові і зрозуміла, що щось взагалі не сходиться. Ні, я в житті не повірю що сонбе близько п'ятдесяти або й більше, хоч вбийте не повірю. 

– Тоді, хто ці люди поруч з ним? – запитала з натиском. 

– Він ніколи не говорив як звати його батьків, скільки б я не питала. Тож я справді не знаю, чи Ші Йон і Кьон Су це одна й та сама людина чи він його батько або ж інший родич, – відповіла вона впевнено, хоч і трохи напружено, але погляд не відвела. 

Брігель мить задумалася і кивнула. 

– Тоді ти все ж знаєш його здібність? – запитала цього разу Кора. 

– Ілюзія ідеальності. Ви можете побачити його таким яким хочете і це буде правдою, – сказала вона, цього разу не приховуючи. 

Отже, на початку нашого знайомства він користувався здібністю. Якось сумно.

Але тепер, якщо лише припустити, що вони різні люди, то що тоді виходить. 

– А ти не знаєш скільки колишніх у нього було до тебе? – неочікувано запитала я і мої друзі здивовано подивилися на мене, мовляв, а так можна було. 

Вона нахилилася до мене ближче і тихо прошепотіла відповідь. 

Я здригнулася. Ші Йон сонбе якого я знаю точно не міг зробити щось подібне. Він точно не був такою людиною. Тож я вирішила що краще змінити тему. 

– Гадаю, цього достатньо. Усе ж ми тут, щоб почути про тебе. 

Вона посміхнулася так, наче раділа з моїх сумнівів. 

– Як ви уже зрозуміли я в цій історії не жертва. Навіть більше, якщо в звичайній версії я була у це випадково втягнута, то у справжній ні. Я спеціально шукала зустрічі з Морфеєм, – ошелешила вона нас цим. 

Брі лиш кивнула, не в силах мовити щось ще. А столик за яким сиділи окутало мертвою тишею( щось це надто дивно звучить) 

– Чому? Бо мені було банально цікаво, – відповіла вона просто. 

Я знала історію Брі, яка шукала його через маму. Але щоб робити це без жодної причини…вона що якась божевільна? 

– Знаєте людей завжди тягне до забороненого, тож я знайшла людину, яка б мене до нього провела і зрозуміла, що це не весело. Це наче вступити в секту з якої вибратися надзвичайно складно, – продовжила розповідати вона, і відкинулася на диван зробивши ковток коктейлю. 

Та це було не важливо мене більше цікавило інше. Хто її зміг провести до нього? Елері або хтось ще? І я дуже сподівалася, що це не Ші Йон сонбе інакше це було б занадто дивно, бо зовсім руйнує не просто його образ а логічність. 

Чи це щось у стилі в день законослухняний громадянин, який працює профайлером, а ввечері допомагає Морфею в Академії Сновидінь. Це навіть звучить як якийсь невдалий жарт від Томаса. 

Я пропустила частину розмови. 

– Тому так, ніхто не заставляв мене нічого робити і я навіть свідомо виступила проти подруги, бо повідомила про її зраду Морфею. 

– Що ти сказала? – прошипіла Брі, спокійний погляд якої враз став розлюченим, – невже через тебе…

– Так, через мене твоя мати у в'язниці, а не в Морфея і він справді не знає де та знаходиться, – сказала вона вперше змінивши тон на інакший. 

– Хіба вона не суперечить сама собі? – запитав Арвін, присутність якого досі не могла пояснити.

Я б не сказала, що хтось з нас був з ним ближчим, ніж з простим знайомим, тож чому він з нами було справді цікаво. 

– Бо правда, яку ми знаємо відрізняється від дійсності, – промовив Реджі зовсім тихо. 

Тесс. Чекайте, це ми що зараз в побічці, яка не мала б мати жодного відношення до арки Брі взнати…

Лисиця. Ну ще ж нічого не сказали. 

– Тільки не говори, що моя мама працювала на Морфея? – запитала Брі хриплим голосом, наче не могла в таке повірити. 

Вона ж мабуть вважала свою маму жертвою обставин…хоча ніхто навіть подумати не міг, що правда інша. 

– У щоденнику був запис, та я його вирвав, – добив її Реджі, але втікати не поспішав і перетворюватися в кота також. 

– Який у тебе турботливий фамільярчик, – мило всміхнулася Є На і нарешті завершила, – вона працювала під прикриттям, знайшла спосіб як підібратися ближче і в якийсь момент її захотіли прибрати. Я ж роздобула те зілля, підлила його Елері і відправила її спатоньки, – сказала вона з усмішкою, – також допомогла пані Інгрід втекти і саме тоді уклала той договір з Морфеєм.