Розділ 32. Лиходійка?

Сьогодні нарада була короткою. Нам не потрібно було все довго обговорювати аби кожний зрозумів, що робити з отриманою інформацією. 

 – Як ви її взагалі розкопали?  – поцікавилася Селестра в Ші Йона і одразу ж сама себе обірвала,  – зв'язки,  – та це звучало з якимось визнанням його як рівного. 

  – Мені знадобилося багато часу аби знайти це,  – сказав він, чи то виправдовуючись, чи то навпаки вказуючи на те скільки насправді багато зусилль це потребувало. 

Тепер нам стало відомо, що вона була тією, хто в свій час розповсюджувала наркотичні речовини. 

Еліс. Але ж це не все, не вірю, що твоя уява цим обмежилася. 

Тесс. Повісимо на неї усе що можна. 

Асін і Лисиця. Ми в ділі. Як вона взагалі посміла зачіпати наших головних героїв. 

Та це ще не все. Вона додавала їх в парфуми, щоб це здавалося чимось нешкідливим і це змушувало інших божеволіти. 

Через неї безліч Сновидців не могли роками знайти шлях додому, а коли поверталися їх вже не можна було назвати нормальними. Ніхто не знає, що пережили ті нещасні, а вони й не говорили. 

Іншою частиною її діяльності було сталкерство і жертв було значно більше. 

Асін. Де там мій пістолет і зілля. 

Тесс. Де там Дейм, бо тебе здається потрібно звязувати. 

Асін. Вбивство таких нелюдей має бути законним. 

Тесс. Та почекай ти. Лис і Еліс, що там у вас? 

А третьою  – саме те що вже здивувало мене найбільше…

Тесс. Це вже занадто я не буду це писати. 

Еліс…

Тесс. Гаразд, а от це напишу. 

Також до її гріхів можна було приписати ще й…а от це авторки вже я не хочу згадувати, тому ні. 

Лисиця. Ну тоді вона насправді не настільки проста людина, бо має зв'язки. 

Тесс. Їй інакше б не дозволили творити таке в навчальному закладі. Серйозно де в цей час був Морфей. Я розчарована.

 – А реально, куди дивився наш ректор?  – я й не зрозумів як поставив питання вголос. 

 – Її хтось прикривав,  – задумливо протягнула Брі, схилившись на руку,  – інакше Сильфід точно б передав усе своєму брату. 

А от це вже ставало складнішим. Ці папери були корисні, але це не були докази, які не можна спростувати. І найважливіше нам потрібно було дізнатися, хто стоїть за нею і сподіватися, що це не сам ректор. 

Тесс. Він звичайно лиходій, але ж не настільки. 

Томас. Але хіба ви можете стверджувати це зі 100 впевненістю. 

Тесс. Я ні.

Що ж…поки відкладу цю ідею. 

 – Для початку потрібно повідомити професорам,  – безапеляційно зазначили Інна і Тереза. 

Я кивнув, не сперечаючись. Ця справа надто серйозна, то ж краще аби з нею розбиралися дорослі, але як дізнатися, хто точно може нам допомогти. 

 – А я проти!  – заперечив Реджі серйозно і його очі зблиснули. 

 – Голосування?  – перепитала Дельфі. 

 – Голосування,  – приречено зітхнув я. 

Неочікувано, але більшість було проти, то ж для початку спробуємо нарити щось самі. 

 – Що ж всі знають… – почав було я,  а тоді обернувся до Ші Йона і Фіони,  – ви зі мною. 

 Заперечувати вони не стали. 

 – Чудово, тоді розпочинаємо,  – зітхнув полегшено. 

Що ж, за відчуттями було, коли персонажі починають просту справу, а потім вляпуються у щось глобальне і небезпечне. Ось щось таке у нас. 

Я відчув як мене накриває втома. От чому це не могло бути значно легше? 

Тесс. Хороше питання. Дуже хороше ми теж його постійно задаємо. 

Лисиця. Ми теж і з тією ж інтонацією. 

Тесс, Асін, Лисиця і Еліс. Чому в дельту це не міг бути звичайний любовний трикутник зі звичайною операцією!? Ну чому! 

Асін. Аж легше стало. 

А то у авторок та ж сама проблема як у нас, а я думав, що ми через них страждаємо. 

Та тепер після отриманої інформації, Фіона опинялася в значно більшій небезпеці, ніж здавалося на початку і лише зараз дещо зрозмів…Вона не виглядала здивованою, коли побачила. Аніскілечки. 

 – Ти це вже знала,  – обернувся до неї,  – як давно? 

 – З того часу як вона перестала давати мені спокій. Я пообіцяла, що викрию її, а вона  – помститися,  – зізналася вона тихо, і я відчув, що бовкнув зайве. 

Здається…

Усвідомлення прийшло швидше, ніж хотілося. Вона ж лиш подумки попросила не говорити іншим. 

Я кивнув, ледве стараючись приховати емоції. Це було надто страшна і болюча тема і авжеж їй не хотілося про це згадувати як і мені. 

Спробував заспокоїтися. 

 – То ти щось знаєш,  – запитали Флав і Ші Йон з тривогою. 

Фіона похитала головою і тепер я зрозумів, що її запізніла реакція була страхом. 

 – Будь ласка, не залишайте мене саму ще однієї зустрічі я не витримаю. 

То ось чому вона тоді змогла бут настільки спокійною, бо це була раптова зустріч і вона не встигнула відреагувати. Якби це трапилося зараз вона б точно втекла і слова не промовивши. 

 – Дихайте, Фіоно ссі, усе гаразд. Ви у безпеці. Все гаразд,  – Ші Йон зрозумівши ситуацію, одразу почав діяти. 

 – Я…все добре,  – спробувала заспокоїтися вона. 

Що ж потрібно впоратися якнайшвидше, інакше не витримає ніхто такого стресу, але що нам робити. 

 – Я маю копію доказів,  – сказала Фіона нарешті,  – та вони вдома, а я зовсім не хочу туди повертатися. 

Здається від долі не втечеш, чи що? 

 – Дайте мені декілька днів, щоб змиритися з цією думкою,  – попросила Фіона. 

Сподіваюся, що ми не запізнимося, але я знав наскільки складна це тема для Фін, тож не збирався тиснути. Ми зможемо щось знайти.