Екстра 5. Флаверлі

Лисиця, Еліс і Асін. Ти повернулася! Тайнінео. 

Тесс. А куди б я поділася? Попри все я обожнюю писати історії. Давайте завершимо якнайшвидше. 

Асін. Вмикаю систему. 

Еліс. Згадую, що потрібно писати далі. 

Лисиця. Буду задля моральної підтримки. 

Тесс. Тоді продовжуємо. 

Вони зникли. Саме з такої фрази почався наш ранок. 

–  Мій брат зник, Флавлі, –  сказала Терза замість вітання. 

–  Томас? –  не змогла повірити я, це ж абсолютно неможливо і звучить як абсолютна маячня. 

– Його немає в місці призначення, як і Фіони. Що ж це таке коїться, –  з деяким розпачем у голосі сказала вона і додала, –  спочатку Фін зникла, потім він.

Я обійняла її, заспокоюючи, але у самої закралися перші підозри. 

– А сонбенім, –  поцікавилася я. 

– Сказав, що допоможе усім чим зможе? –  відповіла вона глибоко засмучено, а потім показала мені останнє повідомлення від Томаса. 

“Фін ніде немає. Її телефон залишився на ліжку, а до неї приходила Мун, нам з хьоном прийшлося втікати через балкон. Ми направляємося на вокзал” 

Я декілька разів здивовано перечитала. Нашій Фін ніколи не були характерні якісь імпульсивні вчинки, то ж, що могло трапитися що вона так поспішно втекла. 

Для початку варто принаймні чаю випити, а тоді зібрати усіх інших. Або краще, одразу всіх зібрати з цими думками я відкрила вже свій телефон і побачила повідомлення від сонбеніма. 

Ім Ші Йон. Я розраховую на вас агасссі. 

Це звучало якось дивно. На мене хтось розраховує, мабуть, варто вважати це честю. 

Флаверлі. Може поясните? 

Після того відкрила спільний чат. Терзі зробила усе за мене, можна було не хвилюватися вона завжди була відповідальною старостою. 

То ж уже за півгодини в нашій кімнаті зібралися всі. Раніше тут жила Інна, але вона отримала з Айзеком окрему кімнату. 

Без Томаса весь час здавалося, наче чогось не вистачає. Зате сьогодні тут був Ші Йон. 

–  О, я гадала ви теж зникнете після таких слів, сонбеніме, –  сказала вітаючись з ним. 

–  Чому ви вирішили, що я маю залишити вас саму, агассі? –  з деякою образою сказав він, –  та й я єдиний, можна сказати очевидець. 

Кивнула, уважно дивлячись за ним. Він цілком міг вдатися до якихось магічних маніпуляцій, насправді перебуваючи деінде. 

–  Тоді розкажіть нам усе. 

Він заплющив очі, наче хотів краще пригадати події, але потім махнув рукою і ми змогли побачити спогад наживо. 

–  Як ви це зробили? –  здивовано запитала Брігель, –  ви що маєте Фамільяра? –  задала логічне питання. 

Якщо подумати – це зараз вони надзвичайна рідкість, але, що як тоді їх міг мати кожний другий. 

–  Маю, –  не став уникати відповіді, –  але чому з усіх вас він є лише у Брігель ссі. Невже ніхто з вас більше не міг це зробити? –  і я була певна, що йому щиро цікаво дізнатися наскільки усе погано в даному часі. 

–  Просто Реджі єдиний, хто має стабільну форму і може з легкістю ставати людиною, –  відповіла за всіх Інна, – а от повний виклик і справді давно вже ніхто не може зробити. 

Тесс. А чому я про це дізнаюся тільки зараз? 

Еліс. Ні, ну взагалі можна було здогадатися…хоча ми ж не знали, яка в них статиститка появи. 

Лисиця. Але тоді це значить, що фамільяри є таки в них всіх? 

Асін. Гадаю, що ні. 

Тесс. І чому я одразу? У мене немає варіантів. 

Чекайте…а що якщо перед нами його фамільяр, а не сам Ші Йон. Насправді фаміляри могли бути й тінню, хоча застосувалися так рідко і це залежало від виду. 

У будь якому випадку тепер ми змогли побачити, окрім його ще й залишковий спогад самої Фіони. 

“Вона спокійно збиралася, як завжди, коли хотіла розтягнути час. А потім їй на телефон прийшло сповіщення з невідомо номеру. 

“Час вийшов. Маршрут змінено” 

Вона кинула телефон назад на ліжко і швидко схопивши лише сумку з документами швидко вибігла з квартири. 

Навіть валізу залишила. 

Далі через декілька хвилин в приміщення зайшли самі Томас і Ші Йон, зачинивши двері на замок.

Але ж я точно знаю, що подруга нікому не давала ключі від квартири, то ж вони навіть зайти не змогли б. 

–  Хьон, тут лише її телефон? Де нам тепер шукати Фін! –  Томас як завжди відреагував емоційно. 

–  Вона могла просто забути його, не панікуй, –  тим часом Ші Йон виглядав спокійним. 

А потім завмер і жестом вказав йому бути тихим. 

–  Я знаю, що ти тут Фін. Відкрий двері? 

Ми завмерли від того, що добре впізнали голос. Мун Є На. 

Вони теж, здається й справді перестали дихати, навіть Томас застиг з переляканим обличчям. 

–  Ти ж знаєш, що я знайду тебе, –  продовжила вона, –  від мене не сховаєшся, якщо я захочу побачитися. 

Наскільки ж моторошна особа. Справжня сталкерка зі стажем. 

А потім сталося ще страшніше. Звук, коли хтось відкриває двері шпилькою. 

Ші Йон почав безшумно відступати назад. На щастя підлога тут точно не могла скрипіти а балкон був саме у цій кімнаті. 

Томас повторив за ним. 

І все ж я краєм ока побачила як Терзі закриває обличчя руками і справді це ж був балкон шостого поверху. Навіть з магією дивитися на це не дуже хотілося. 

Та вибору у них не було. Ім Ші Йон скинув спочатку валізу Фін, тоді зістрибнув сам. Томас вагався деякий час, а тоді сказав

–  Я наздожену тебе пізніше. Не хвилюйся за мене хьон. 

І повернувся назад в кімнату. 

–  Я не знаю, що трапилося далі, –  у реальність нас повернув голос сонбеніма, –  але після того я його більше не бачив, –  припечатав він.