Розділ 26. Рятувальна операція не за планом.

Томас

– Тихо, – сказав я Ші Йону, який взагалі не зрозумів, хто і чого затягнув його в коридор, – на щастя це ми з Флав.

Він нічого не відповів, і справді мовчки пішов за нами. Це було неочікувано, але здається він одразу зрозумів серйозність ситуації. 

– Чисто, – сказала Флав, глянувши в телефон, – зіткнення вдалося уникнути, – і все ж у її тоні все ще була серйозність. 

– Нам потрібно покинути академію? – поцікавився Ші Йон шепотом, здогадуючись, що ми йому допомагаємо. 

Я заперечно похитав головою.і зробив жест, який означав ні в якому разі. А тоді коротко, без зайвих деталей пояснив. 

– Нам потрібно потрапити наверх. Код червоний. 

Він задумливо подивився вперед, а тоді все ж перепитав. 

– Що трапилося? 

– Твоя колишня сталкерка тут. 

Тесс. От цього ми насправді не очікували. 

Він помітно напружився, його обличчя враз стало блідим, і він сперся на стіну, наче у нього сили забрали. 

– Вона знає що я тут? 

– Ні, але бачила Брі, – відповіла Флав, все ще не наважуючись вийти з нашого укриття. 

– Наскільки швидко ви бігаєте, – раптом поцікавився він. 

– Як студенти, які хочуть першими потрапити в їдальню, – відрапортували ми, вже майже розуміючи його план. 

Але чи вистачить нашої витримки, якщо сюди мчали як божевільні. Сподіваюся цього часу вистачило для перепочинку. 

– Тоді почнемо. 

А тоді я вражено завмер. Який у нього рівень, що він може буквально ввести себе в сновидіння і зникнути з реальності. Я взагалі думав, що це лише чутки, але тепер виявляється, що можливо 23 випуск не просто так стерли. Можливо це зробили, бо їхні сили були надто проблемними і могутніми. 

Тесс. Чогось мені це нагадало. От колись все нормально вчили, а зараз…взагалі не те. 

Лисиця. Є таке, особливо в магічних академіях. 

Еліс. Реально. 

Асін. Чому в мене в академії все гаразд. 

Тесс. Бо ти туди ходиш і все контролюєш. 

– Хотілося би спробувати, але гадаю після такого ми назад не вернемося, – зміряла його захоплено розчарованим поглядом Флав і рвонула з місця. 

Я не зробив це одразу разом з нею. 

Про присутність Ші Йона зараз майже нічого не нагадувала, бо пояснити його вміння було надто важко. 

А ще одразу ставало зрозуміло, що він тут вчився, точно раніше за нас, бо йшов такими ходами, які для нас здавалися давно закритими. Він знав про цю академію значно більше. 

Нарешті він зупинився і знову став нормального вигляду. 

– Тільки не кажіть, що такого вже не вчать? – щиро здивувався він, а ми лиш кивнули. 

– Навчити? 

– Ще питаєш! – відповіла Флав зі щирою радістю.

Ми пройшли в приміщення і Фін одразу підвелася зі свого місця і поспішила до нас. 

– З вами усе гаразд? м запитали вони майже одночасно. 

– Так, – вже хотіла сказати як завжди вона, але Ші Йон не дав їй продовжити. 

– Це був поганий жарт, Фіоно ссі. Вона небезпечна людина, – сказав він як твердження, а тоді сів в крісло і поцікавився, – звідки ви її знаєте. 

Я знав, що це не те питання на яке вона хотіла давати відповідь, але цього разу це було важливе. 

Вона довго мовчала, наче збираючись з думками. 

– Ми зустрілися майже випадково, та здається абсолютно спеціально, – сказала вона так, що лише ми й могли зрозуміти, а тоді додала, – вона так само моя сонбе. Але спочатку я думала, що між нами дружба поки не дізналася, що вона божевільна.

 Ші Йон з розумінням кивнув. Здається, пережив усе те ж що й Фін, і це було дивно, що у нас трьох є щось спільне таким дивним чином. 

– Ні в якому разі не залишайтеся самі. І більше ніколи не зустрічайтеся з нею! – голос Ші Йона підвищився.

 – Я й не планувала, – стишено сказала Фіона, – просто навіть не думала. 

Він задумливо подивився на неї, а то сказав. 

– Не хочете втекти від неї. 

– Але хіба втеча вихід? – заперечила вона. 

– Інколи найкращий вихід не боротися, а бігти. То ж…

– Дім. Я можу поїхати до себе додому, але трохи пізніше. 

Він полегшено видихнув, наче найважча частина справи була вирішена. Єдине, тепер потрібно дочекатися канікул і тоді вона більше не зможе знайти Фіону.