Розділ 25 Небезпечні знайомства.

Фіона

Навіщо я це зробила? 

Мені було самій некомфортно від своїх дій. Хай робили б що хочуть, а я б і далі не мала жодного відношення. А тепер…що робити зі своїми діями тепер. 

Варто, хоч трохи думати, Фіоно. Це корисно. 

Тепер усе стало гірше, ніж могло здаватися. 

Я довго дивилася на телефон, не знаючи чи перейти за посиланням Томаса чи просто зробити вигляд, що нічого не було. 

Та відступати не було сенсу. Вона натиснула і побачила безліч повідомленнь, які були до того. 

З відчутним побоюванням прочитала деякі з них і завмерла спіткнувшись об одне з них. Вони й справді знайшли колишніх Ші Йона і продивившись список з жахом усвідомила, що там було знайоме ім'я. 

“Я просто хочу аби ти не пережила ту саму долю”

То вона не брехала і цього разу написала справді по справі? Та я б не поспішала вірити людині, яка одного разу так легко мене зрадила, а ще нахабно брехала.

Як добре, що Томасу я довіряла більше. А то б втратила його через якусь дурепу. 

Тепер навіть згадувати її слова огидно, як добре, що вона поїхала в Корею. І знаючи, що це неправильно я б навіть подякувала Ші Йону сонбе, якби той зіпсував цій зміюці життя. Заслужила. 

– Давно не бачилися, Фіоно, – раптом почула голос тієї, кого б тут і бути не мало, – я так рада зустріти тебе. 

– Сподіваюся ти тут не задля того аби плести чергову маячню? – поцікавилася я, повторивши усмішку, яка у мене тепер асоціювалася тільки з Ші Йоном сонбе. 

– Ну що ти, – образилася вона і зробила крок ближче. 

Я ж навіть не здригнулася, коли вона обійняла мене. Варто лише трохи потерпіти. 

– Я просто хотіла нагадати тобі про своє існування, м прошепотіла вона тим солодким, майже нудотним тоном. 

– Як нагадала, то може підеш, – відповіла вдавано байдуже, хоч всередині все кипіло, – чи ти хочеш чогось ще. 

– Ні, – сказала вона тихо, – лише це, – промовила вона, але так, що мене наче струмом пронизало. 

А після цього й справді зникла в коридорі. Я полегшено видихнула і відчула як у мене й справді починає підходити нудота від її жахливих парфумів. 

“Код червоний” 

Швидко надрукувала повідомлення. Варто попередити наших аби не висовувалися. Це може бути небезпечно. 

Томас. Це вона. 

Брігель. Ти ж казала, що писала тобі. Ти як? 

Фіона. Жива, на щастя. 

Томас. Може комусь прийти до тебе і ще одне вона ж може знати Ші Йона. 

Флав. Це буде кінець, якщо вони зустрінуться. 

Тереза. Рятувальна операція починається. 

Реджі. Я перший. 

Я здивувалася від того наскільки вони справді працювали синхронно. І те, що вони так одразу поспішили рятувати Ші Йона. Думала просто залишуть розбиратися самому. 

Селестра. Він в третьому коридорі, другого поверху. І вона рухається на зустріч. Реджі на другій годині швидко. 

Кора. Ми з Сіетлом підстрахуємо. 

Реджі. Чудово.

Він промайнув повз мене так швидко, що я хіба ледь встигнула вловити котячий силует, як його вже й слід простиг. 

Селестра. Кора і Сіетл. Перехопіть її на першому. 

Айзек. Я можу піти зараз. 

Селестра. Так і прихопи з собою Брі. 

Я не втрималася і повернулася назад. Тепер, коли я була частиною їхньої компанії, хотілося бачити усе одразу. 

Сел сиділа за ноутбуком і слідкувала за ситуацією по камерах, єдине як вона отримала від них доступ, а по друге звідки взагалі дізналася про їхнє існування. 

Чути чула, але точно не знала, що вони справді є. 

– З тобою усе гаразд? – підвела погляд вона і одразу ж повернулася до огляду, – Брі, де ти казала вони ще мають бути? 

А…ну якщо подруга, то можна не сумніватися. Вона багато чого знала, чого ми ні. 

– Так, – кивнула я, хоч це була не зовсім правда. 

– Так тобі й повірили, – сказала Флав скептично, – йди сюди. 

Вона взяла плед і накинула мені на плечі. Холодно насправді не було зовсім, але поруч з тією він відчувався завжди. 

Після Айзека з Інною приміщення покинули ще й Арвін і Дельфі. Тепер усі один за одним перекрили їй усі точки доступу, а тоді я дещо згадала. 

Було одне місце через яке можна було опинитися у будь якій точці Академії. І це Архів, а отже, якщо хтось з них йде туди є велика вірогідність, що вони перетнуться. 

– Куди йде Ші Йон сонбе, – поцікавилася з тривогою, – варто перехопити його, а не її. 

Томас і Флав переглянулися і не змовляючись рвонули з місця. Вони в нас бігали найшвидше після Брі, то ж точно впораються. 

Я стиснула долоні, хоч би встигнули. Будь що окрім їхньої зустрічі. 

У наступні хвилини я здається перестала дихати. 

Напруження зростало з кожним кроком усіх дійових осіб цієї сцени. А я пильно спостерігала за екраном ноутбука Селестри, щоб нічого не пропустити. 

Нарешті я видихнула з полегшенням, коли побачила, що Томас і Флав першими знайшли Ші Йона. 

Здається, за цей час у мене з'явилося декілька сивих волосин.