Розділ 24. Томас

Тесс. Вже другий розділ назву не можу підібрати. От що за знущання.

 – Хьоне, це все правда? – запитав я його зупинивши на коридорі Академії. 

Він повільно обернувся і подивився на мене дещо невдоволено, мовляв чого тобі?

Зараз він змінився і це викликало занепокоєння. Я звик до ідеальної версії Ші Йона, а до цієї ще не розумів як ставитися. 

 – Ти став ще нуднішим знаєш, сонбенім? – замість привітання сказала Флав, яка так вчасно зявилася поруч, врятувавши ситуацію. 

– А ви ще безтактніші, агасссі, – не залишився в боргу він. 

Вона фиркнула і різко зупинилася. Цікаво у цих двох колись будуть нормальні відносини чи лише такі дивні, які можна було переплутати з ненавистю, але саме так у них виглядала дружба. 

– І так, Моррейне, усе що я сказав правда,  – цього разу його тон був іншим, наче він розкаювався переді мною і чекав, що я кину його напризволяще. 

Та від мене не так легко відкараскатися. 

Тесс. Ти б ще складніше слово вибрав. 

Томас. Я можу подумати.

Тесс. Коли ти починаєш думати щось стається, краще навіть не починай. 

Томас. Ви всіх так ображаєте. 

Тесс. Авжеж. 

А я думав, що авторка до мене добре ставиться. А тепер виявляється…я засмучений до глибини душі. 

– Ви як хочете, хьоне, але тепер ви наш друг, то ж маєте нас терпіти, – з хитрою усмішкою сказав. 

– Щось останнім часом я чую це надто несподівано, – відповів він розгублено. 

– Отже, якщо це ми вирішили, то що робити далі? – перевела тему Флав, – бо я уже зовсім не розумію куди нас заведе ця Операція далі. 

Повір подруго, мене теж дуже цікавить це питання. Бо чи мені здається і варто перехреститися чи так і є, що сюжет давно вийшов з під контролю авторки і тепер ніхто не знає, що відбудеться наступним. 

Сподіваюся, що ми принаймні доживемо до кінцівки і я вже й на цьому подякую. 

Тесс. У мене таке відчуття, наче у нас випав цілий шмат тексту і тепер ми десь всередині. 

Еліс. Що у вас до арки про свободу. Дн чи так щось? 

Лисиця. Як у тебе. Логічно, власне. 

Асін. “закрито під спойлер”

Тесс. Дн, хочеш сказати, що я реально щось пропустила?

Еліс. “закрито під спойлер” можеш дописати пізніше, зараз головне реально витягнути кінець, бо якщо чесно у мене через ідею з Тіфф теж усе в дельту полетіло. 

Тесс і Асін. Хто ж знав, що з цього буде така морока. Планувалося лише як допоміжна сцена, щоб завершити арку, а тут на тобі. Договорилися.

( “Закрито під спойлер” реально існує в телепатичних розмовах, які ми використовуємо і виглядає схоже як у тому ж телеграм каналі. Власне в таких розмовах є дуже багато різних фішок, але для цього потрібно написати книгу, де персонажі спілкуються так в самому сюжеті)

Ші Йон подивився на нас з виною в голосі і криво всміхнувся. 

– Я вам все зіпсував. 

Ми з Флав переглянулися і нестрималися від реготу. Аж сльози з очей виступили, наш бідний кореєць тим часом дивився на нас з нерозуміючим виглядом, а потім коли до нього дійшов сенс сказаних слів підхопив сміх. 

– Я не можу, хьоне, якщо на те пішло якби не ви, то й Операції не існувало, – спробував відповісти щось. 

– Можливо б наші авторки знайшли іншого персонажа, – знизав плечима він. 

Асін. І це він зараз дорамщицям таке ляпнув. У нього що отупіння сталося. 

Лисиця. На фоні стресу і не таке станеться “стирає уявну сльозу” 

Еліс. “передає серветку” Ну не руками ж, а взагалі як можна було впустити таку нагоду. 

Тесс. “відповідь Асін” Це більше схоже на провал в пам'яті, адже він перший ні з того з'явився у цій історії, а ніхто з нас цього не планував. 

– Ми б жодного іншого не прийняли, – заперечила, – з тобою весело, – усміхнулася Флав. 

– У мене відчуття, наче історія повторюється, – важко зітхнув він, – а щодо Операції, у який день у вас наступна нарада? – поцікавився він. 

Я задумався. Ми давно їх не проводили було якось не до того, бо були зайняті як не тим, то іншим і у мене не було навіть часу зайти в час. 

Переглянувши повідомлення я розчарувався в собі і відповів. 

– Сьогоднішній. Щойно усі зможуть звільнитися. 

– Томасе ти так виріс, – похвалила мене Флав і піднявшись навшпиньки розтріпала моє волосся, яке я і так з горем навпіл зміг зачесати. 

– А ви здається лише більше схожі на дитину агассі, – сказав Ші Йон і на мій превеликий подив помстився за мене першим. 

Мабуть, він і справді непоганий хлопець. Ну принаймні колись точно міг бути. Відповіді почали приходити одна за одною і зовсім скоро я знав час нашої наради.