Глава 8

                                                Глава восьма

    Альфонсо продовжував сидіти у своєму кабінеті та курив мексиканську цигарку . Він чекав на усю свою команду , аби розробити план втечі на випадок , якщо раптово поліція знайде усі причетні речі , щоб поїхати подалі на іншу частину Землі , наприклад до Нової Зеландії, а своїх помічників залишити на призволяще . Усі нарешті зібралися , та почалось серйозне спілкування.

• Дорогі друзі , - почав виправдовуватись Альфонсо .- Я знову вас тут зібрав , щоб знову дещо розмірковувати . Хтось з вас чув про таке місце як Нова Зеландія ?
• Той самий острів , де знаходяться вулкани , та живуть пташки ківі ? - запитав один з його помічників .
• Саме так . Дуже яскрава та екзотична країна , чи не так ? Я бачу , як вас усіх тягне до тропічних лісів , наче як на Гаваях - валятися у гамаку та пити коктейлі із самих  кокосів . У нас буде можливість зустрітись навіть з плем’ям Маорі .
• Справді ? Ці Маорі досі існують ? Я вважав, їх вже даному не існують як в Австралії - аборигенів .
• Я бачив на сторінках журналів , що у цих людей багато ьаьуїрлвлк на тілі , ціле обличчя ніби розмальоване різними візерунками як єгипетські ієрогліфи у піраміді .- продовжив розповідати їм Альфонсо .- Але нам по-перше необхідно зробити так , щоб жодна стороння особа не змогла розкопати мій скарб . Сподіваюсь , що тут немає жодної сторонньої людини . Але у мене досі таке відчуття , що археологи колись усе ж таки зможуть знайти , а нас напевно у цей час  вже не буде . Тому зараз ніхто не повинен дізнатись про мій новий винахід.
• А що це за винахід ? Нам хоч поясните ? Ми ж тут усі свої .- сказав інший , та почався величезний шум , Альфонсо одразу крикнув, щоб усі замовкли .
• Так , ану тихо всім . Добре , я розповім про винахід . Річ у тому,  що двадцять років тому у мене виникла ідея , як заробляти прибуток у дуже великих масштабах .

           Він взяв у руки два шматка золота .

• Ось дивіться , у мене в руках лежить золото , таке яскраве , таке цінне , хочеться подивитись на своє відображення на ньому . Старший шматок золота - це підробка .
• Що ? Не може бути . - усі крикнули хором .
• Авжеж , авжеж . Ми з науковцями винайшли рецепт для підробки золота, аби торгуватися з людьми у десять разів дорожче . Таким чином підроблений товар , який виглядає як оригінал , може зробити мене ще багатшим . Це мов китайська підробка , але тільки дорогу за .- сказав Альфонсо.
• Але що буде з нами ? - продовжив ще хтось позаду .- Ви уявляйте , що буде з людством і з нами , коли рептилії приповзуть до нас через будь-які дири чи проходи , вони можуть бути навіть вже десь тут .
• Ви що забули , довбати ? Ми тут навіки ізольовані від усіх шкідників , тут броньовані двері з дуже міцною обкладинкою . Ми будемо захищені від цих потвор вічно , особливо я , Альфонсо де Гутіереш . І мені байдуже , наскільки небезпечні ці хімічні ліки , якими я збираюсь торгувати заради всесвітнього міжнародного експорту та проце ніхто , взагалі ніхто ніколи не дізнається.
• Так , але здається , Ви , синьйоре , дещось забули .
• Що саме ?
• А Вам особисто не приходило в голову , що ця зараза могла проникнути у Ваш власний організм . Доки Ви наприклад спали , і хтось міг цю хімічні річ в якості сировотка  вколоти у Ваше плече , як типічне щеплення від грипу ?
• Я не дуже Вас , синьйоре , розумію . Яке щеплення ? Яка ще сировотка ? Я завжди сплю з тілоохорнцями , які за мною стежать двадцять чотири години на добу . Але зараз вони в відпустці , тому що я відчуваю , що я вже цілком вільний від правосуддя , бо ніхто не зможе довести , що я в чомусь винен .
• Тоді я Вам дещо покажу разом з моїм найкращим другом .

   І вони разом вийняли із кишень свої поліцейські посвідчення .

• Барселонсська поліція , усі руки догори .

   Вони вже дістали пістолети , щоб усі зупинились . А Альфонсо як дістав з-під столу свій кулемет і почав стріляти в поліцейських , на щастя вони були одягнені у бронежилети та втекли . Вони вибігли на вулицю , за ними і Альфонсо , на якого вже чекало багато членів спецназу з такими ж кулеметами .

• Синьйоре де Гутіереш , з Вами говорить голова спецназу Зульфат Амадеус Санчес . Негайно киньте зброю та підніміть руки . Вам вже нікуди тікати . Вас оточено . Здавайтесь .

 На допомогу Гутіерешу прибігла товпа його помічників, таких же злих контрабандистів . Та почався бій , спецназ протистояв усім противникам , почали ь обстріли , у яких приймали участь навіть поліція , стріляли в усі боки , та через ці бої загинуло декілька людей . Поки обстріли продовжувалися , ніхто не зміг знайти Альфонсо . Напевно він знову втік . Він намагався догнати двох офіцерів , які замаскувалися під його помічників та дізнались на зборах про всі його махінації . Він вкрав мотоцикл та погнався за поліцейською автівкою . Вони їхали із сиреною , щоб інші машини дали їм дорогу . А за Гутіерешем  вже їхала купа інших поліцейських автівок , його наче замкнули як щура у клітку . Він почав ззаду стріляти своїм кулеметом , ці у відповідь. Сталася велика аварія , але тачка , за якою він проживав , вже майже доїхала до суду . В Альфонсо продовжував стріляти по машині і , так сталося , врізався у пальму . Він їхав без шолому  та у нього могла бути трав в щелепу . Не встиг ледве схопити знову свій кулемет, в один з офіцерів вже притиснув до його голови пістолет і сказав : “ Все . Попався . Тепер не втечеш . Руки до гори і до суду . Наші слідчі та двоє мікробіологів вже в курсі про Вашу  хімічну зброю і про те , що Ви хотіли зробити торгівлю мертвими зміями , які вкусили та вбили декілька невинних громадян . За мною .”.