Глава 7

                               Глава сьома

           Минуло приблизно дві години , і мікроавтобус вже приїхав до воріт цієї нелегальної лабораторії . Алі , Марат та інші обережно вийшли з нього , щоб не накласти випадково шуму . Марат першим підійшов до головного входу , а за ним уся бригада слідчих.

• Дивіться .- тихо сказав Алі . - Там сидить охоронець , але у мене відчуття , що він зараз впаде .
• З чого ти взяв ? - запитав один із слідчих.
• Та він , здається , наче напився .
• Тоді давайте перевіримо , аби він не прокинувся і не почав стріляти .- сказав Марат .
• Чоловіче .- почав з ним говорити Алі .- Чоловіче , з Вами все гаразд ? Чоловіче ?

   І охоронець впав зі свого стулу , бо був вже теж мертвий . І раптом з нього , з штанів , виповзла та сама індійська кобра , про яку було написано у попередній главі . Її одразу всі злякалися та розбіглися у різні боки , щоб не стати заручниками її гострих та отруйних зубів . Вона як почала шипіти : “Ссссссс……” та шевеліти своїм язиком як рух морської хвилі . Усі вирішили заховатись , хтось у кущі , хтось за кути будинків , хтось за стовпи з ліхтарями , а хтось за світлофори , за якими можна було побачити кого завгодно. Але кобра на велике щастя була вже мертва.

• Фух , слава Богу . - сказав Алі .- Вона померла , у неї мабуть в організмі був меркурід натрію .
• Ну що ж .- продовжив Марат .- Тоді заходимо , але обережно , Альфонсо міг усюди залишити пастки , дивіться пильно , аби не потрапити до капкану .

    Вони зайшли за ворота лабораторії , усюди нікого не було , тому що кобра усю варту відправила до небес завдяки своїм кликам з подвійною дозою отрути .

• Тут щось дивне . - сказав головний слідчий .- Чому нікого навколо немає , крім нас . Де варта , вони ж , наскільки я розумію , повинні були охороняти це гніздечко . Напевно кобра дуже гарно своїми зубами попрацювала.
• Одже , ми дійшли до входу .- сказав інший слідчий.-Тепер необхідно замаскуватися , аби нас не сприйняли за посторонніх гостей . У мене тут спеціальна валіза , в яку я поклав купу білих халатів , які взагалі від справжніх лабораторних костюмів ні трохи не відрізняються. На ось , одягніть завдяки їм нас зможуть сприйняти , до речі , не стільки за науковців , скільки за службу безпеки , яка прийшла з перевіркою як ревізор , щоб перевірити приміщення на належність найнебезпечніших отруйних газів , щоб усі , хто там   зараз працює , повинен був вийти , аби ніхто з них нічого не запідозрив та не доклав Альфонсові , і щоб нам ніхто не заважав проводити нашу місію.

    Вони одягли костюми і додатково ще надягли на обличчя спеціальні респіратори , до разом з ними були ще і поліцейські , щоб ніхто не зміг впізнати їхні особистості, тому що усюди могли бути камери спостереження. І вони , наче як на маскараді , швидко відкрили дверь та потрапили до нелегальної бандитської лабораторії.

• Так , ану , увага всім .- закричав поліцейський , одягнений у халат .- Увага всім ще раз повторюю . Ми служба по дорозі з найнебезпечнішими смертельними газами .

  Усі вчені , що знаходилися у наукових кабінетах , від страху усе кинули , бо злякалися цих переодягнених у респіраторах , наче вторгнення прибульців на землю .

• Усіх просимо покинути приміщення , доки тут ведеться перевірка безпеки . Усі пішли геть з лабораторії та чекайте на кінець перевірки , і вийдіть будь ласка за межі будинку , за ворота , подалі від смертельних газових речовин . - сказав один із слідчих.
• Сподіваємось , усі ваші кабінети відкриті , бо ми зараз будемо перевіряти одну кімнату .- сказав Марат .
• Як закінчиться перегляд усіх кабінетів , ми вам одразу повідомимо .- сказав Алі .

  Усі швидко вийшли із лабораторії, щоб не стати газовими жертвами , як одразу почали вважати працівники лабораторії . Та чекали на закінчення газової місії . Нарешті у і могли зняти свої респіратори , бо камер , дуже пощастило , в цій конторі взагалі прибуло , і вони почали шукати усі підозрілі речі , або якісь дивні записи з хімічними формулами , щоб розробити докази та уліки причетні до злочину Гутіереша. Вони оглядали

кожну кімнати , шукали усюди , на кожній полів та на кожному комоді . Але усюди було порожньо , наче це зовсім не місце для розробки хімічної та зміїної зброї. Марат і Алі почали роздивлятись у мікроскопи, чи може там є щось з речовин . Але мікроскопи теж були порожні , на одному лише була інфузорія туфелька , в на іншому малесенька амьоба протей . Але це було усе , і жодних страшних та абсолютно небезпечних хімікатів. Вони всі взяли лінзи в руки , аби знайти хоча б якісь відбитки, які могли б належати самому Гутіерешу , або сліди . І один із поліцейських побачив якісь темний коридор , наче там ховається привид . Алі увімкнув ліхтарик та побачив напів відкриті дверцю , Марат обережно підійшов до неї та ніжною рукою відштовхнув її , де були ще темніші фони , наче велика глибина Тихого океану , де живуть невідомі у науці істоти , окрім удильщика та хауліодуса . На цей раз Марат знайшов вмикач світла та запалив усі лампочки . І перед їх очима висіла як Діана мертва змія під назвою “ Чорна мамба”.