Глава 20

Прибувши в аеропорт, трохи злякано виявила, що стеження продовжується. Вперше за час реалізації їх із Сашком плану дівчина замислилася, адже вони могли прорахуватися. А що, коли вона навіть не долетить до пункту призначення?

Відкинувши сумніви, цілком достовірно стримано обійняла колишнього чоловіка Варі, тепло попрощалася з ним, нагадавши про необхідність дотримуватися інструкцій.

Пройшла реєстрацію, зайняла своє місце на борту літака. На щастя, її сидіння опинилося біля вікна, як вона і любила.

Видихнула з полегшенням, коли земля опинилася далеко під ними, несучи її все вище і далі від рідного міста. Чи повернеться вона сюди коли-небудь? Навряд чи. Але й жалості не відчувала. Наче в одну мить відрубала минуле і залишила гнити на сміттєзвалищі людських доль.

Двоє качків опинилися за кілька сидінь від неї. Мило, що вони теж перейнялися завчасним придбанням квитків. Причому у другому класі, разом із Варею. Цікаво, чому Сашко не забронював їй квиток у бізнес-класі? Ельвіра хмикнула.

Чітко розрахувавши час до посадки, старанно впихала в себе воду і колу, намагаючись дотримуватися легенди для правдоподібності. За десять хвилин до посадки невпевненою ходою попрямувала до туалету з однією дамською сумочкою в руках.

Поспішно змила грим, більше не потрібна перука відправилася в урну, під купу використаного туалетного паперу.

Ненависні накладні губи та пуш-ап посіли законне місце. Вона знову посміхнулася, ніби божевільна, передбачаючи гнів Олександра за її самовілля. Адже мислити треба ширше, з розмахом. Нехай подавиться татусь!

Дістала з сумочки другий квиток, попрямувала до бізнес-класу і впевнено зайняла своє місце. Сусід здивовано глянув на дівчину.

– Захитувало весь політ, – грайливо знизала плечима у відповідь на непоставлене запитання і склала губи бантиком.

Набрид цей образ.

Фальшивий паспорт на ім’я Варвари залишився на попередньому сидінні.

Якщо Веніамін нічого не наплутав, то ще один такий вирушив із ним у позапланову відпустку поїздом. У протилежному напрямі. І теж лишився на сидінні. «Нумо, пограй зі мною в хованки, Андрію Єгоровичу», – зловтішно посміхнулася Ельвіра, цілком задоволена собою.