Оленята
Епілог
Минали роки. Село стало мiстом. Оленка продовжувала займатися цiлительством. На кожне поколiння припадала своя Олена. Щоб якнайшвидше позбавитися вiд недуги, нужденнi намагалися потрапити до цiлительки на молодика. Саме тодi вона поверталася з лiсу, де прогулювалася з оленятами. Кажуть, що Оленка нiколи не знатиме кохання. Та й навiщо? Кохання ослiплює i затьмарює розум. Хоча й розум не завжди буває правдивим. Навiть цiлителька не може бачити все одночасно. Обов'язково знайдеться щiлина, через яку проникне в душу зло, а в тiло хвороба. I не споглядання, а безпосереднє занурення у природу дає шанс побачити iстину без рожевих окулярiв або збiльшуваних скелець, якi супроводжують по життю закоханих та розумникiв. Незаймана природа найближча до правди. Саме в нiй секрети здоров'я i щастя.
Невже iстина дорожча вiд кохання? Справжнього кохання? Навряд хтось з цим погодиться. Залишаться в минулому оленята. Все важче й важче знайти цiлителя. I тiльки паростки кохання з'являються то тут, то там. Обережно, не наступiть! А якщо вже пощастило зустрiти — бережiть i плекайте.
#1621 в Містика/Жахи
Відредаговано: 10.06.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
