8 -14

8

От воно все й зійшлося. Але це тільки у версії, а версію ще треба довести. Про це точно знав слідчий Серьожа. Та ще й питання - хто міг скачати кров сидільців у кутузці?

Друзі серйозно замислились. Адже наче це саме та історія, яка може привести до подвигу. Крім того, фантастичні обставини ситуації додавали б героїчному вчинку друзів по розслідуванню цієї події особливого блиску. З іншого боку - ну які можуть бути в Олексіївську вампіри? Курам на сміх, та й годі.

І хлопці завагались перед цією дуалістичністю.

Клята дуалістичність. В усілякої речі чи почуття є свій антипод. Протилежності, які весь час примушують нас вагатися та страждати муками вибору перед прийняттям рішення. Бути чи не бути? Ну цей приклад звісно усі пам'ятають. Пити чи не пити? (в селі особливо актуально, де нема тобі ані кінотеатру, ані інших культурних розваг). Кохати чи ну його. Бо самі проблеми від того кохання.

Вагання хлопців якось їх трохи застопорило.

Але ентузіазм остаточно не пройшов, бо хлопці розуміли напевно, що невідомо коли, а тим більше найближчим часом, їм ще підвернеться така можливість прославитися.

9

 І Петро згадав про бабу Зіну, яка жила на самій окраїні Олексіївська та мала репутацію ворожки.

Хоча Зіна нічого поганого односельцям не робила, а тільки лікувала їх коли звичайні терапевти тільки хитали головами, більшість земляків її боялися, обходили хату стороною, за відсутності вкрай нагальної потреби у спілкуванні.

Оскільки ж баба Зіна спілкувалася із непроявлениями світами, вона напевно мала все знати і про вампірів. І тому могла допомогти Серьожі та Петру розгадати загадку сидільців та прославитись на всю Україну. Принаймні так марилося хлопцям.

І тому навіть незважаючи на страх та тремтіння у колінцях, друзі вирішили наступного дня вирушити до баби Зіни на консультацію.

10

Баба Зіна зустріла хлопців не надто привітно.

Спочатку до хлопців вибіг величезний чорний котяра та почав на них несамовито шипіти, а потім на подвір'я вже вийшла сама бабуся з закатаними рукавами та хусткою на голові.

Вона виглядала як людина яку відірвали від улюбленої роботи. «Напевно якесь зілля варить для своїх ворожбитських справ» - подумали хлопці.

Бабця подивилась на хлопців спідлоба своїми чорними очима, та не надто доброзичливо спитала «Навіщо прийшли ментята?».

Баба Зіна міліціянтів відчувала на нюх. Адже ще за радянських часів відсиділа одну пару років за туніядство. І це хлопці добре знали. Знали і про те, що дійсно була така стаття у радянські часи, коли людину за те, що вона не працює, могли відправити до буцигарні. Але ті часи, дякувати Богові, вже давно минули.

Петро та Серьожа спочатку трохи зніяковіли від такого не дружнього прийому, але нікуди вже було відступати. Попросилися до бабці надвір поговорити про прояви нечистого в Олексіївську. Зіна без особливого ентузіазму запропонувала хлопцям посидіти на лаві у дворі та розповісти, що сталося.

Непевним голосом Серьожа почав розповідати бабці історію про сидільців та вампірські сліди на їхніх шиях. Бабця спочатку слухала неуважно, явно більше думаючи про своє зілля, яке кипіло у хаті. Але коли справа дійшла до опису слідів від укусів на шиї, почала виявляти ознаки заінтересованості та розпитувати подробиці.

«І як вони ото виглядали ті хлопчики?».

«Та такі були білі та змарніли, немов напівмертві».

«Так так. І що на шиї, були якісь сліди ви кажете?».

«Так точно - наче хтось вкусив. Такі невеличкі проколи, та кров наче запеклася в тих місцях».

«Так так – цікаво. Ну що там казати хлопці - усе може бути в цьому світі. У мене он кіт нещодавно народив трьох кошенят. Я думала що то кіт – аж он як воно повернулося. Не Васька то був, а Василина».

Після такого змістовного діалогу Петро з Серьожею наче нічого нового і не почули, але натяки заінтересованості баби Зіни давали надію, що все ж таки у ситуації з сидільцями міг бути певний зиск в контексті можливого подвигу.

Хлопці запропонували бабусі самій впевнитися, що вони не брешуть та оглянути, так би мовити, місце злочину. Тобто провідати у кутузці Гєшу та його кулєгу.

Бабця спочатку скривилася, напевно згадуючи неприємні епізоди зі своєї власної біографії. Але згодом вирішила все ж таки поїхати з хлопцями до поліції.

11

Приїхавши до відділку поліції хлопці запросили бабу Зіну відразу пройти до кутузки та оглянути потерпілих.

Бабуся, вийшовши з машини – старенького, ще міліцейського бобіка з обдертою на передньому крилі фарбою та з перефарбованим з «Міліція» на «Поліція» написом, спочатку три рази перехрестилася, дивлячись на поліцейський відділок, потім плюнула три рази через ліве плече, прошепотіла про себе якісь нерозбірливі слова (напевно прокльони на адресу всіх міліціянтів цього світу разом із суддями та прокурорами), і лише після цього наважилася увійти до будівлі поліції.