old university hostel smell

    Стілець хитався по підлозі через підрізану ніжку. Дівчина сидить на ньому, посуваючи ноги все ближче до себе. У роті в неї вже погризена подіями ручка. Пальці обхопили її кінець і смикали в роті в сторони. Навколо кружляє запах цигарок та дешевої горілки. Закриті фіранки були вже звичаєм. По підлозі бігали невідомі жучки, а в холодильнику миша здохла. Черьон сидить за столом перегортаючи сторінки книги, написаної ще в далекому двотисячному із завданнями, які не під силу нашому поколінню. Коли вчителі встигли навчилися задавати завдання не з Інтернету? Три рази перебираючи його в пошуку, навіть схожих номерів не знайдено, а за невиконання тебе змусять ще тиждень допомагати вчительці. В одному вусі дівчини грає рок. Один навушник зламаний і дівчині доводиться слухати американську попсу, під яку тусується її сусідка по кімнаті. 

    Жити у гуртожитку з людиною, у якої інші погляди на життя на початку здавалося нереальним, а зараз більш ніж рай. Черьон дивилася в одну точку прикусивши губу. Запах гару змусивши ту трохи відкашлятися і взявши склянку з несподівано чистою водою дівчина трохи відпила. В голову не лізло нічого, просто чорний мозок та думки. На фоні співмешканка сміялася з повідомлення ще одного залицяльника. Круто бути популярною в універі. Усі люблять тебе, допомагають. Може незабаром дівчина з'їздить від Черьона до хлопця, але та навіть не проти. Її знайома, Юна, живе одна вже понад рік. А все через те, що її сусід переїхав у квартиру покраще. У голові Черьон промайнув момент із квартири Юни. Гарною, акуратною, затишною, прибраною! квартири Юни. Після переїзду хлопця Юна, щоб не відчувати самотності, повністю відмила кімнату і зробила з неї готель п'ять зірок. Черьон тусується там, поки Юна дозволяє. І ось зараз дівчина випустила ручку з пальців, поставивши її в книгу і закривши її встала зі стільця. Він похитнувся, але Черьон взяла телефон і попрямувала до виходу попутно дивлячись у ванну, де знайома робила макіяж. 'Загубиш ти себе своїм коханням, Єджі' подумала Черьон і одягла свої тапки з м'якими кульками на них. Взявшись за ключі у дверях та сильно натиснула від чого двері звичайно ж відчинилися. 

    Черьон побігла до сходів і почала спускатись на другий поверх, де живе Юна. У коридорах було так тихо, але водночас надто страшно. Двері Юни теж відрізнялися від інших, коричневих. Дівчина пам'ятає як замість пари з філософії приходила до Юні і вони разом фарбували двері кольору веселки. Тоді дівчата багато говорили про життя, рідні, мрії. Черьон навіть пам'ятає, що заплакала. Юна дуже рідна людина дівчині і може навіть рідніша за матір, але сама Юна цього не знає. Дівчата проводять разом час більше, ніж з іншими, адже їхня компанія нікому не цікава. Ось Черьон крокує темним коридором і натикається на райдужні двері. На обличчі миттю з'являється посмішка і в куточку ока скупчуються сльози, які дівчина змахнула рухом пальця. Черьон підійшла до дверей і підставила кулак до дверей, але її випередили. Вони відчинилася і за дверима з'явилось радісне обличчя Юни, яка одразу розставила руки для обіймів.

- Так і знала, що це ти йдеш

    Черьон влетіла в руки дівчини, закріплюючи їх у неї на талії і поклала голову на плечі тій. Дуже комфортні та теплі обійми як завжди. Миттю запахло приємним лавандовим смаком і очі засліпли від світла, яке йшло з вікон Юни. Невже все ще так ясно? А Черьон думала, що вже ніч та сонце пішло спати у своє ліжко. На столі Юни акуратно складено книжки з канцелярськими товарами. Дівчина стала схиблена на чистоті останнім часом. Це почалося коли Черьон зробила комплімент чистої квартири дівчини. Юна як із ланцюга зірвалася і щодня прибиралася по десять разів. Похвала була для неї важливою, як вирішила Черьон.

- Я не завадила?

   
    Черьон розслабилася і загубилася носом об шию дівчини, яка почала зачиняти двері.

- Ти ніколи не заважаєш

    Юна погладила спину Черьон однією рукою, а другу перенесла їй на голову. Заради таких моментів Черьон була готова терпіти ще десять пар в універі, щоб прийти після важкого дня до свого порятунку. Іноді дівчата стояли так годинами, ну а якщо бути відвертим, то їх рекорд 37 хвилин, який ті збиратимуться побити. У кишені Черьон засвітився телефон, на що та не звернула увагу. Найімовірніше повідомлення від Єджі, що та пішла. Юна пересунула руку на пасмо Черьон біля вуха ніжно забираючи її за вухо попутно дивлячись у очі дівчини.

- Чай будеш?

- А можна кави?

- Для тебе тільки чай

    І знову турбота. Черьон підсіла на кофеїн останніми роками через часті пари і не висипання, а Юна намагалася довести, що навіть одна чашка на день вже псує бідне здоров'я. Ти потрібна мені живою, Черьон. Дівчина це пам'ятає як учора. Черьон тоді було 19 і вона не замислювалася ні про що після постійних сварок з батьками та невзаємного кохання. Навіть тут Юна стала таким важливим порятунком у житті Черьон. То як вона намагається щоб зробити чай для Черьон перетворювало очі на серця, а руки піднімалися у форму овалу, щоб захопитися за талію молодшої. Такі почуття для Черьон стали звичними в останні місяці п'ять, до чого та вже звикла. Може варто розібратися в почуттях і поговорити після результату з Юною, але зараз у Черьон просто немає часу на думку. Вона забігає на чай і сідає робити уроки на завтра, вранці встає до університету, їде сама автобусом хвилин десять, виходить і до 15 знаходиться на парах і все починається заново. У її житті не вистачало саме Юни, яка урізноманітнила її день хоч на один пункт. Ну, вже прогрес? Черьон на жаль не пам'ятає коли її мама дзвонила, щоб спитати як вона чи як університет та дівчина остаточно віддалилася. На даний момент дівчина хотіла думати тільки про теплий чай і очі дівчини навпроти, але руки потягнулися до телефону перевіряючи повідомлення.

'Чхве Ліа кинула вам запит у друзі'