Розділ 14. Манускрипт

Лінь Сянь мовчки йшла вузькими коридорами архіву секти, тримаючи в руках ліхтар. Світло мерехтіло, відкидаючи тіні на старовинні полиці, заповнені книгами та сувоями. Вона вже кілька годин перегортала записи, намагаючись знайти хоч щось, що могло б пояснити її видіння.

Але нічого.

Старі легенди, трактати про культивацію, навіть записи про війну богів і демонів – все це було лише загальними знаннями, які вона вже чула раніше. Нічого, що пояснило б дивний голос або її раптове пробудження сили.

— Може, я шукаю не там? — пробурмотіла вона, зітхнувши.

Втомлено потягнувшись, Лінь Сянь вже збиралася йти, коли щось привернуло її увагу.

На самому дні однієї з полиць, майже похований під товстим шаром пилу, лежав старий сувій. Його темна обкладинка була потрісканою від часу, а на ній не було ніяких написів, окрім одного слова, витісненого блідими літерами:

Манускрипт.

Лінь Сянь нахилилася, простягла руку і витерла пил з поверхні.

— Що це? Чому я його не бачила раніше?

Вона обережно розгорнула сувій. Пожовклі сторінки пахли старими книгами та чимось незнайомим, майже древнім. Її погляд ковзнув по перших рядках:

Давним-давно у світі була битва…

Раптово все навколо зникло.

Лінь Сянь здалося, що вона падає. Простір закрутився, перед очима замиготіли яскраві проблиски світла, і ось вона вже стояла посеред поля бою.

Навколо лютувала битва.

Демони та боги зіштовхувалися у шаленому бою, розриваючи повітря хвилями енергії. Земля була усіяна тілами, небо розривали блискавки, а в повітрі витав запах крові та попелу.

Лінь Сянь застигла.

— Що це?.. Це минуле?

Вона повільно повернула голову і раптом завмерла.

Серед хаосу бою вона побачила знайоме сяйво.

— Ні… не може бути…

Перед нею стояв бог, закутий у золоті обладунки. Його обличчя було приховане шоломом, а в руках він тримав…

— Цей меч…

Вона перевела погляд на свою руку, де тримала власну зброю.

— Це ж той самий меч!

Меч, що був у бога, був точно таким самим, як її. Його лезо виблискувало в променях світла, випромінюючи ту саму ауру, що вона відчувала раніше.

— Як таке можливо?! Це мій меч, але… як він міг належати богу?

Бог розмахнув мечем, розсікаючи кількох демонів одразу.

— Що це означає?

Лінь Сянь намагалася наблизитися, але раптом усе знову почало змінюватися.

Поле бою затремтіло, і світ навколо почав розпадатися.

— Ні, ні, зачекайте! Я ще не зрозуміла!

Її тіло охопила темрява.

Вона різко розплющила очі й зрозуміла, що знову стоїть в архіві.

Сувій лежав у неї в руках.

Вона глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїти прискорене серцебиття.

— Що це було…? Це не просто історія. Я… я дійсно це бачила…

Вона ще раз глянула на манускрипт.

— Цей меч… я повинна дізнатися більше.

Вона загорнула сувій і швидко вийшла з архіву, її розум був переповнений думками.

Хто ж вона насправді?