14 глава "Подвійна гра"

Вівторок у футбольному клубі завжди був днем підвищених навантажень, але сьогодні напруга в роздягальні відчувалася якось інакше. Денис сидів на лаві, сяючи так, наче щойно підписав контракт із мадридським «Реалом», і не замовкав ні на хвилину, демонструючи всім бажаючим нові фото Лєри.

Я спокійно зашнуровував бутси, краєм вуха слухаючи чергову порцію захоплених епітетів про «магічну брюнетку». Слова Лесі про Настю та їхнє спільне дитинство тепер важким вантажем лежали в пам’яті, змушуючи мене дивитися на свого друга під зовсім іншим кутом.

— Слухай, Кравченко, — я випрямився і кинув на Дениса короткий, випробувальний погляд. — Твоя Лєра справді ефектна. Але як вона ставиться до того, що твій «найкращий друг» — це дівчина, яка знає про тебе більше, ніж ти сам?

Денис на мить відірвався від екрана телефону, виглядаючи дещо збентеженим. 

— Та все нормально, Ром. Лєра каже, що Настя дуже мила. Вона навіть запропонувала піти в суботу ввечері в один клуб, ну, всім разом. Посидимо, відпочинемо... Лєра хоче краще пізнати моє оточення.

— Всім разом? — я ледь помітно примружився, миттєво розраховуючи комбінацію. — Це хороша ідея. Тільки давай розширимо склад. Леся теж отримає запрошення. Вона зараз готує великий матеріал про командний дух, тож неформальна зустріч їй не завадить.

Денис здивовано свиснув, на його обличчі з’явилася хитра усмішка. 

— Ого, капітане! То ти таки вирішив вивести журналістку в світ? Дивись, бо Настя точно почне вас «шиперити», вона це любить.

— Головне, щоб ти в суботу встигав дивитися не тільки в об’єктив камери Лєри, — відрізав я, підводячись. — Бо іноді за ідеальною картинкою можна не помітити справжнього фолу. Йдемо на поле, «романтику».

Я вийшов із роздягальні першим, залишаючи Дениса в легкому подиві. План почав діяти. І я знав: коли Настя і Лєра опиняться в одному просторі, а Денису доведеться обирати, на чий жарт відреагувати першим, «магія» двох днів може дуже швидко зіткнутися з реальністю десяти років.

***

Після тренування, коли м’язи ще гули від навантаження, а стадіон поступово поглинали вечірні сутінки, я дістав телефон. Номер Лесі був підписаний просто — Стеценко, але щоразу, коли я бачив його на екрані, серце мимоволі збивалося з ритму, наче я знову був тим, хто лише вперше виходить на поле.

Вона відповіла після другого гудка. 

— Капітан вирішив перевірити, чи не прогулюю я написання статті? — її голос у слухавці звучав бадьоро, з тими самими іскринками іронії, які я вже навчився впізнавати.

— Перевіряю, чи не забула ти про наше тренування з витривалості, — я відкинувся на спинку сидіння в машині. — У суботу ввечері. Денис і Лєра влаштовують оглядини «найкращої пари Тернополя». Ми запрошені.

На тому кінці запала коротка тиша. Я майже бачив, як Леся примружила очі, аналізуючи пропозицію. 

— Лєра запросила Настю в клуб? — нарешті запитала вона, і в її тоні проковзнула холодна сталь. — Це не зустріч друзів, Романе. Це публічне приниження. Настя сидітиме там «третьою зайвою», поки Денис гратиме роль ідеального кавалера для своєї нової ляльки.

— Саме тому я хочу, щоб ми були там. Настя не повинна залишатися один на один з цією «магією».

— Я погоджуюся, — швидко відповіла Леся. — Навіть більше: я вже дещо придумала. Знаєш, Романе, Настя завжди звикла бути в тіні Дениса. Вона так довго підлаштовувалася під його настрій, що забула, як це — коли весь світ обертається навколо неї. В суботу ми це виправимо. Я подбаю про те, щоб Настя виглядала так, наче вона приїхала на червону доріжку, а не на посиденьки з другом та його пасією.

— Яка твоя роль у цьому плані? — я мимоволі всміхнувся.

— Моя? Я буду твоїм «супроводом» і головним свідком того, як у Дениса Кравченка нарешті відкриються очі. Він так боїться втратити свою «зірковість», що не помічає, як втрачає єдину людину, яка бачила в ньому щось більше, ніж просто номер на футболці.

— Головне, щоб «вибух емоцій» не зруйнував клуб, — зауважив я.

— О, Романе, — у її голосі почулася хижа посмішка, — іноді, щоб побудувати щось надійне, треба спочатку зруйнувати стару, гнилу конструкцію. До суботи, капітане. Готуй свій найкращий погляд — він нам знадобиться.

Коли вона поклала слухавку, я ще якийсь час сидів у тиші. У суботу на полі нічного клубу буде розіграна найважливіша партія сезону. І я відчував, що з такою напарницею, як Леся, ми просто не маємо права на програш.