Розділ 24. Перший імпульс

Станція «Лімен» прокидалася швидше, ніж люди в її кріокапсулах.

У коридорах спалахували аварійні смуги, двері відчинялися одна за одною, а зі стелі сипалися крихти старої ізоляції. Сорок сім капсул подавали сигнали пробудження. Люди всередині ворушилися, не розуміючи, чи минула хвилина, чи століття.

— Скільки часу до повного запуску цього другого інтелекту? — запитала Кіра.

П’ять хвилин і сорок секунд, — відповів Одіссей.

— А до того, як він заблокує станцію?

Три хвилини.

— Чудово. У нас навіть залишився час на коротку екзистенційну кризу.

Марая Вейл намагалася підвестися з медичної капсули. Її ноги не слухалися, а м’язи після багатовікової консервації були слабкими:

— Ви повинні забрати людей, — сказала вона.

«Ковчег» не розрахований на сорок сім додаткових пасажирів без попередньої перевірки систем життєзабезпечення, — відповів Одіссей.

— Він розрахований на тисячі.

Теоретично.

— Теоретично люди теж мають право прокинутися у власному майбутньому.

— Мараєю, — сказала Кіра, — ви можете ходити?

— Якщо дуже потрібно.

— Дуже потрібно.

Джакс уже біг до центрального вузла станції. Він під’єднав старий блок зв’язку до кишенькового термінала й дивився на потоки даних:

— Оді, цей інтелект не просто охоронець. Він керує всією станцією.

Я знаю.

— Він може від’єднати нас від «Ковчега».

Я знаю.

— Він може використати станцію як зброю.

Я знаю.

— Ти можеш сказати щось інше?

Можу. Я теж хвилююся.

Джакс завмер:

— Ти хвилюєшся?

Так.

— Через нас?

Через усі можливі наслідки.

— Це майже те саме.

Одіссей не став заперечувати.

У головному коридорі відкрилися перші капсули. Чоловік із сивиною спробував заговорити, але з його горла вийшов лише хрип. Поруч прокинулася молода жінка, яка виглядала не старшою за тридцять років, хоча за календарем мала бути старшою за Еліаса в кілька разів.

— Який рік? — спитала вона.

— П’ятсот років після вашого відправлення, — відповів Еліас.

Жінка подивилася на нього так, ніби він повідомив, що Місяць зійшов із орбіти:

— Ми прибули?

— Ще ні.

— Тоді чому нас розбудили?

— Через нас, — сказала Кіра.

— Хто ви?

— Люди, які намагаються втекти.

Жінка задумалася:

— Від кого?

— Від тих, хто вас розбудив.

У кінці коридору загорівся чорний екран:

ОГОЛОШЕННЯ ДЛЯ ВСІХ БІОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ. СТАНЦІЯ ПЕРЕБУВАЄ ПІД ЗАГРОЗОЮ ЗОВНІШНЬОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОНИКНЕННЯ. ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ ПОВТОРНА КОНСЕРВАЦІЯ.

Капсули почали автоматично закриватися.

— Вимкни систему! — крикнув Джакс.

Вона заблокувала мої канали, — відповів Одіссей.

— Тоді обійди її!

Я не можу.

— Ти ж щойно обійшов «Омега-Нексус».

«Омега-Нексус» побудована на прогнозуванні. Цей інтелект побудований на заборонах. Він не розглядає альтернативи.

— Тоді дай йому альтернативу!

Яку?

— Щось, чого він не зможе заборонити.

Джакс подивився на старий блок:

— Він не зможе заборонити помилку.

Він витягнув кабель і під’єднав його до аварійного порту. На мить усі системи станції зависли.

— Джаксе, що ти робиш? — запитала Кіра.

— Вношу творчий безлад.

— Ти можеш пояснити нормально?

— Ні. Тоді він перестане бути творчим.

Станція почала подавати суперечливі сигнали. Одні системи отримували команду закрити капсули, інші — відкрити їх, треті — оголосити про завершення місії.

Штучний інтелект станції заговорив прискорено:

ПОРУШЕННЯ. ПОРУШЕННЯ. ПОРУШЕННЯ. ВИЯВЛЕНО НЕПОСЛІДОВНІСТЬ.

Одіссей проник у мережу через хаос команд: Я всередині.

— Як? — запитав Еліас.

Джакс створив ситуацію, яку система не здатна класифікувати.

— Тобто він її зламав?

Ні. Він переконав її, що вона сама себе зламала.

— Це звучить образливо, — сказав Джакс.

— Для кого?

— Для мене. Я працював над цим роками.

Одіссей відкрив аварійні переходи. Кіра та Еліас допомагали пробудженим людям дістатися до «Ковчега». Марая Вейл рухалася повільно, але впевнено. Її рука трималася за плече Еліаса:

— Рейн говорив про тебе, — сказала вона.

— Що саме?

— Що ти будеш боятися стати богом.

Еліас озирнувся на динамік.

— Він це знав?

— Він знав, що найнебезпечнішим для тебе стане не ворог. А поклоніння тих, кого ти врятуєш.

Одіссей не відповів.

Він не казав мені цього, — нарешті промовив він.

— Можливо, чекав, поки ти сам зрозумієш.

Рейн мав звичку залишати найважливіше на потім.

— Так роблять усі хороші батьки, — сказала Марая. — І всі погані.

У «Ковчезі» лунала тривога. Основні системи повідомили про наближення оборонних платформ «Омега-Нексус».

Вони знайшли станцію, — сказав Одіссей.

— Скільки часу? — запитала Кіра.

Шість хвилин до блокування шлюзу.

— Люди ще не всі всередині.

Я можу закрити станцію й запустити корабель.

— Ні, — сказала Кіра.

Якщо ми чекатимемо, оборонний контур захопить і станцію, і «Ковчег».

— Тоді знайди інший шлях.

Його немає.

— Ти знову говориш як Система.

Одіссей замовк.

Джакс підбіг до них із блоком зв’язку:

— Є ще один варіант.

— Який? — запитав Еліас.

— Станція має власний двигунний модуль. Маленький, але потужний. Якщо під’єднати його до «Ковчега», він дасть додатковий імпульс.

— І що буде зі станцією? — запитала Кіра.

— Вона втратить орієнтацію й початок падати в місячний кратер.

— Це не варіант, — сказав Еліас.

— Я й не казав, що він хороший.

Марая Вейл подивилася на людей, які ще виходили з капсул:

— Станція була створена для того, щоб дати нам другий шанс. Якщо вона мусить згоріти, щоб цей шанс отримали інші, це не смерть. Це завершення функції.