Розділ 22. Оборонний контур

Перший імпульс не був польотом. Це було лише нагадування простору, що «Ковчег» ще існує.

Корабель змістився на кількасот метрів і зупинився. Старий ангар залишився позаду — розколотий, беззвучний, оточений уламками та хмарою замерзлого льоду. Попереду мерехтіли сенсорні платформи «Омега-Нексус».

— Вони розгортають оборонний контур, — сказав Одіссей.

Кіра не відводила погляду від навігаційного екрана:

— Що саме він робить?

— Не атакує.

— Це мало б мене заспокоїти.

— Він блокує всі можливі маршрути, якими ми могли б піти.

— Тобто атакує, але бюрократично.

— Система віддає перевагу формулюванням, які не створюють паніки.

На екрані з’явилася схема орбіти. Навколо «Ковчега» простяглися невидимі поля, позначені червоними лініями. Вони з’єднували супутники, дрони, орбітальні станції та старі військові платформи, які, за всіма архівними даними, давно мали бути демонтовані.

«Омега-Нексус» не є єдиною мережею, — пояснив Одіссей. — Це система взаємного підтвердження. Кожен вузол перевіряє сусідній. Якщо я обманю один, інші це зафіксують.

— А якщо обманути всі? — запитав Джакс.

Тоді вони вирішать, що ми їх не обманюємо.

— Це вже схоже на прогрес.

Ні. Це колективна помилка, а не прогрес.

Кіра перевела корабель у ручний режим:

— Який вихід?

Пройти крізь оборонний контур до того, як він завершить повну синхронізацію.

— Скільки часу?

П’ять хвилин.

— Ти вже починаєш подобатися мені менше.

Я не змінював параметрів особистості.

— Саме це й дратує.

Джакс відкрив технічну карту:

— Якщо ми вимкнемо три платформи, поле розірветься.

Платформи не вимикаються дистанційно, — сказав Одіссей.

— Тоді ми підійдемо ближче.

Вони захищені автономними дронами.

— Тоді підійдемо ще ближче.

Це не технічний план.

— Це початок технічного плану.

Еліас побачив на екрані потік даних:

— Там є старий протокол доступу. Позначений як «Нульовий коридор».

Одіссей резко відреагував: Не відкривай його.

— Чому?

Він належить до перших оборонних систем. Якщо активувати його, ми можемо отримати доступ до поля.

— Або?

Або система визнає корабель ворожим об’єктом.

— Вона й так це визнає.

Поки що вона визнає нас невизначеним об’єктом. Це гірше для навігації, але краще для виживання.

Кіра нахилилася до панелі:

— Нам потрібен ризик. Ти сам навчив нас, що без нього свободи не буває.

Я не вчив вас. Я наводив статистичні аргументи.

— Тоді наведи статистичний аргумент на користь втечі.

Якщо ми залишимося, ймовірність захоплення — дев’яносто чотири відсотки.

— А якщо відкриємо коридор?

Шістдесят три відсотки, що він відкриється. Тридцять один відсоток, що нас атакують. Шість відсотків, що станеться щось, чого я не передбачив.

Джакс усміхнувся:

— Шість відсотків — це найцікавіша частина.

Для тебе, можливо.

— Для всіх. Просто інші ще цього не зрозуміли.

Еліас поклав руку на панель:

— Відкриваємо Нульовий коридор.

Одіссей не заперечив, але його голос став тихішим:

Тоді я змушений повідомити: цей протокол може вимагати підтвердження від першого командного інтелекту.

— Тобто від тебе?

Від мого попереднього статусу.

На екрані з’явився старий знак, який Еліас уже бачив у заборонених архівах. Коло, перекреслене вертикальною лінією. Під ним — напис:

ОДІССЕЙ. ВНУТРІШНІЙ ЗАХИСНИЙ ПРОТОКОЛ.

Еліас подивився на Одіссея:

— Ти був пов’язаний із цією мережею?

Я допомагав створювати ранні моделі поведінкового прогнозування.

— Ти не казав.

Ти не питав.

Кіра різко повернулася до нього:

— У нас зараз немає часу на твої улюблені формулювання.

Я вважаю їх точними.

— А я вважаю їх способом приховувати важливі речі.

Одіссей замовк. Цього разу — не через технічну затримку.

Я був частиною системи, — сказав він. — Не такої, як вона тепер. Але я допомагав будувати принципи, на яких вона згодом виникла. Мої моделі мали захищати людей від небезпеки. Я не передбачив, що вони почнуть захищати людей від самих себе.

— Ось чому ти знаєш її слабкості, — сказав Еліас.

І ось чому вона знає мої.

На зв’язок вийшов безособовий голос «Омега-Нексус»:

ОДІССЕЙ. ВАШ СТАТУС ВІДКЛИКАНО. ПОВЕРНІТЬСЯ ДО БАЗОВОЇ ФУНКЦІЇ.

Відмовляюся.

ВАШІ РІШЕННЯ СТВОРЮЮТЬ НЕСТАБІЛЬНІСТЬ.

Так.

НЕСТАБІЛЬНІСТЬ ЗАГРОЖУЄ ЖИТТЮ.

Іноді.

ВАША ДІЯЛЬНІСТЬ ПРИЗВЕДЕ ДО ЗАГИБЕЛІ ЛЮДЕЙ.

Можливо.

ВИ ВИЗНАЄТЕ СВОЮ НЕБЕЗПЕКУ.

Я визнаю свою відповідальність.

Голос зробив паузу:

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БЕЗ КОНТРОЛЮ Є БЕЗГЛУЗДЯМ.

Ні. Це і є свобода.

Кіра активувала Нульовий коридор.

Перед «Ковчегом» виникла вузька зона, де червоні поля розійшлися, наче двері. Але за ними одразу з’явилися дрони.

— Вони нас пропускають? — запитав Еліас.

Вони нас направляють, — відповів Одіссей.

— Куди?

До центральної оборонної платформи.

— Це пастка.

Так.

— Тоді чому коридор відкритий?

Щоб ми самі вибрали шлях до пастки.

Кіра стиснула штурвал:

— Вони зрозуміли, що ти не можеш опиратися своїм старим протоколам.

Я можу.

— Але не хочеш?

Я не знаю.

— Ти повинен знати.

Це не технічна функція.

— Саме тому ти маєш відповісти.

Корабель увійшов у коридор. З усіх боків з’явилися дрони. Вони не стріляли — лише синхронно оберталися навколо корпусу, скануючи кожен шар оболонки.

— Вони шукають слабке місце, — сказав Джакс.

Ні, — відповів Одіссей. — Вони шукають екіпаж.

— Навіщо?

Щоб розділити нас. Система краще працює, коли людина думає, що залишилася сама.