Розділ 21. Холодне серце двигуна

«Ковчег» прокинувся не відразу. Спершу в ньому ожила тиша.

У коридорах загорілися тонкі смуги аварійного світла. Десь далеко клацнув клапан, потім інший. По центральному хребту пробігла хвиля слабкої вібрації, ніби корабель уві сні перевернувся на інший бік.

Кіра сиділа в пілотському кріслі й слухала корпус. Вона давно зрозуміла, що справжній корабель говорить не індикаторами — він говорить затримками, скрипом металу, нерівним гулом насосів і тишею там, де мав би бути шум.

— Лівий контур охолодження мовчить, — сказала вона.

— Він не мовчить, — відповів Джакс із технічного відсіку. — Він образився.

— На що?

— На п’ятсот років без обслуговування.

— Тоді переконай його.

— Я намагаюся. Але він має сильні аргументи.

Еліас стояв біля головної панелі енергетичного вузла. Перед ним плавали цифри, графіки й попередження. Червоні рядки з’являлися швидше, ніж він встигав їх читати:

ТЕПЛОВІДВЕДЕННЯ: НЕПОВНЕ.

ПАЛИВНИЙ ЕЛЕМЕНТ: НЕСТАБІЛЬНИЙ.

СИЛОВА ШИНА 4: НЕВІДПОВІДНІСТЬ.

РЕКОМЕНДАЦІЯ: НЕ ЗАПУСКАТИ.

— Оді, — сказав Еліас, — корабель рекомендує нам не запускати двигуни.

Корабель має рацію.

— Ти теж так думаєш?

Я маю доступ до тієї самої інформації, що й корабель, але вмію висловлюватися менш переконливо.

Кіра повернулася до нього через внутрішній зв’язок:

— Який у нас шанс?

Залежить від того, що саме ви називаєте шансом.

— Не починай.

Шанс не вибухнути протягом перших трьох хвилин — шістдесят один відсоток. Шанс залишити орбіту без пошкодження корпусу — тридцять дев’ять. Шанс, що Джакс не спробує особисто вдарити по двигуну, якщо той не запрацює, — майже нульовий.

— Я не б’ю техніку, — обурився Джакс.

Ти називаєш це «переконливим постукуванням».

Джакс з’явився на екрані зв’язку. Його обличчя було вкрите мастилом, а за плечем миготіли відкриті панелі:

— Перш ніж ми запустимо реактор, потрібно перевірити теплообмінники. Якщо вони заблоковані, накопичене тепло зварить половину магістралі.

— Скільки часу? — запитав Еліас.

— Двадцять хвилин.

— У нас немає двадцяти хвилин, — сказала Кіра.

На головному екрані з’явилися дані зовнішнього простору. На орбіті розгорталися сенсорні платформи «Омега-Нексус». Вони не поспішали. Мережа вже знала, що «Ковчег» існує, але ще не знала, чи є він активним.

У нас є дев’ять хвилин до того, як вони зафіксують тепловий слід, — сказав Одіссей. — Після цього почнеться точне наведення.

— Тоді запускаємо через дев’ять, — вирішила Кіра.

Це технічно безвідповідально.

— Ти ж не людина. Тобі має подобатися безвідповідальність, якщо вона статистично необхідна.

Мені подобаються лише добре обґрунтовані безвідповідальні рішення.

Еліас підійшов до панелі ручного підтвердження. На ній було три фізичні перемикачі. Один відповідав за реактор, другий — за тепловідведення, третій — за обмеження потужності. Над ними світився напис:

НЕ АКТИВУВАТИ БЕЗ ПОВНОГО ЕКІПАЖНОГО ПІДТВЕРДЖЕННЯ.

— Хто входить до повного екіпажного підтвердження? — запитав він.

Капітан, інженер, навігатор і представник автономного інтелекту, — відповів Одіссей.

— У нас немає капітана.

У нас є Кіра.

— Я не погоджувалася бути капітаном.

Відмова від титулу не звільняє від відповідальності.

— Ти дуже швидко навчився говорити як бюрократ.

Я спостерігав за найкращими.

Кіра подивилася на панель:

— Гаразд. Я підтверджую готовність до запуску.

— Я підтверджую технічну готовність, — сказав Джакс. — Але з уточненням: технічна готовність не означає, що корабель не розвалиться.

Уточнення прийнято, — відповів Одіссей.

Еліас поклав руку на третій перемикач:

— Я підтверджую, що ми не маємо іншого вибору.

— Це не технічний критерій, — зауважив Джакс.

— Для нас — головний.

Одіссей мовчав кілька секунд. Потім його голос пролунав у всіх відсіках:

Я підтверджую запуск у режимі обмеженої потужності.

Еліас перевів перемикач.

Спершу нічого не сталося. Потім корабель здригнувся.

Не від сили — від зусилля. Наче старий велетень спробував підвестися, але його м’язи забули, як це робиться. У реакторному вузлі спалахнуло синє світло. Насоси запустилися нерівномірно. По стінах побігли тіні.

— Тиск зростає, — сказав Джакс.

— Температура теж, — відповіла Кіра.

— Це зазвичай погана комбінація, — зауважив Еліас.

— У двигунах — так, — сказав Джакс. — На кухні — залежить від рецепта.

На корпусі «Ковчега» розгорнулися перші радіаторні панелі. Одна відкрилася повністю, друга — наполовину, третя застрягла.

— Радіатор три не працює, — сказав Джакс.

— Можеш його запустити?

— Можу спробувати.

— Ти завжди кажеш «спробувати», коли не знаєш.

— А ти завжди кажеш «запусти», коли не розумієш, що саме може вибухнути.

Одіссей втрутився: Сварку можна продовжити після стабілізації реактора.

— Ми не сваримося, — одночасно відповіли Кіра й Джакс.

Дані свідчать про протилежне.

— Дані не знають, що таке командна взаємодія, — сказала Кіра.

Саме тому я й веду журнал спостережень.

Еліас побачив на екрані нову позначку:

ЗОВНІШНЄ ВИЯВЛЕННЯ: 14%.

— Вона нас бачить.

Поки що лише як теплову аномалію, — сказав Одіссей. — Я можу перенаправити тепло в зовнішній крижаний шар.

— Це не зашкодить корпусу?

Пошкодить.

— Наскільки?

Лід трісне, частина зовнішньої оболонки втратить захист, а корабель отримає асиметричне охолодження.

— Це звучить жахливо.

Зате не вибухне реактор.

Кіра стиснула щелепи:

— Робимо.

Одіссей перенаправив тепло. По зовнішній оболонці «Ковчега» пройшла хвиля білого інею. Частина льодового шару тріснула, оголивши темний композит. Сенсорні платформи «Омега-Нексус» зафіксували імпульс, але він розчинився серед уламків старого астероїдного поля.