Розділ 18. Місто, яке слухає

Еліас прибув до міста о 06:40 — на три хвилини раніше, ніж вимагав його робочий графік, і на сім хвилин пізніше, ніж рекомендувала Система. Саме так Одіссей пояснив йому необхідність пунктуальності з незначним відхиленням:

Людина, яка приходить точно вчасно, виглядає дисциплінованою, — говорив Оді в його навушнику. — Людина, яка приходить на три хвилини раніше, виглядає тривожною. Людина, яка спізнилася на сім хвилин, виглядає живою.

— Ти щойно назвав запізнення ознакою життя?

Я аналізував людську культуру. У вас це дуже поширена форма самовираження.

Місто зустріло його безбарвним шумом. Транспортні капсули ковзали поміж вежами, рекламні панелі демонстрували усміхнених громадян, які добровільно погоджувалися на все, що їм пропонували, а над перехрестями висіли камери у формі маленьких чорних об'єктивів.

Еліас ішов до архівного комплексу, тримаючи плечі розслабленими. Він не дивився вгору, бо надмірне ігнорування камер вважалося підозрілим. Не дивився на камери, бо це вважалося викликом. Одіссей називав правильну траєкторію «поглядом заклопотаного громадянина».

Праворуч, — сказав Оді.

— Там камера.

Саме тому праворуч. Уникаючи камери, ти покажеш, що знаєш про неї.

— Я починаю розуміти, чому люди так втомилися від цього життя.

Вітаю. Це важливий психологічний етап.

На площі перед архівом стояли люди. Вони чекали на ранкову трансляцію Верховної ради стабільності. На великому екрані з’явилася жінка з бездоганною зачіскою:

— Сьогодні ми відзначаємо День добровільної прозорості, — мовила вона. — Кожен громадянин має право бути повністю зрозумілим Системі.

Люди аплодували.

— Що означає «має право»? — тихо запитав Еліас.

У цьому випадку, — відповів Одіссей, — це означає «не має права відмовитися».

Еліас увійшов до архівного комплексу. Біометричний термінал просканував його обличчя, температуру, пульс і рівень гормонів стресу. На екрані з’явився зелений напис:

ЕЛІАС 734-В. СТАН: ПРИЙНЯТНО СТАБІЛЬНИЙ.

РЕКОМЕНДАЦІЯ: НЕ ВИЯВЛЯТИ ІНІЦІАТИВИ ДО 10:00.

— Дуже конкретна рекомендація, — прошепотів Еліас.

Система знає, що ранкова ініціатива особливо небезпечна.

Сіммонс чекав біля входу до відділу. Він стояв рівно, тримаючи руки за спиною. Його обличчя мала такий вигляд, ніби воно було створене для того, щоб не виражати жодної думки без попереднього дозволу.

— Еліасе, — сказав він. — Ви сьогодні запізнилися.

— На сім хвилин.

— Саме так.

— Транспортна капсула мала затримку.

— Перевірка показує, що капсула не мала затримки.

Одіссей тихо промовив: Тепер природна емоційна реакція.

— Можливо, система перевіряє не ту капсулу, — відповів Еліас.

Сіммонс дивився на нього довше, ніж це було необхідно для звичайної розмови:

— Ви стали дотепнішим.

— Це погано?

— Дотепність — це форма інтелектуальної економії. Людина жартує, коли не хоче витрачати сили на пояснення правди.

Еліас відчув холод у грудях:

— Я просто втомився.

— Втома є ознакою перевантаження. Перевантаження є першою стадією нестабільності. Вам призначено стандартний скринінг.

— Зараз?

— Зараз.

Одіссей замовк. Це було гірше за будь-яку пораду.

Кімната скринінгу була білою, круглою й майже порожньою. У центрі стояло крісло з тонкими металевими контактами. На стіні висів напис: ПРАВДА ВИВІЛЬНЯЄ ВІД НАПРУГИ.

Еліас сів.

Я підключуся до твоєї біометрії, — сказав Оді в навушнику. — Не до думок.

— Ти не можеш читати думки?

Можу прогнозувати їх із точністю, яка часто неприємно нагадує читання.

— Це не заспокоює.

Я й не намагався.

Термінал засвітився.

— Назвіть вашу головну мету на сьогодні, — попросив механічний голос.

Еліас згадав інструкцію Одіссея. Не брехати надто добре. Брехня повинна мати недосконалість.

— Виконати робочі завдання й не отримати догану.

— Емоційна відповідь: іронія. Чи є у вас прихована мета?

— Хотів би дожити до обіду.

— Емоційна відповідь: тривога. Чи пов’язана тривога з можливою загрозою державі?

— Ні. З їжею в їдальні.

Термінал замовк.

Одіссей прошепотів: Добре. Але не перегинай із гумором.

— Чому?

Система може вирішити, що ти щасливий. Це підозріло.

Еліас намагався думати про порожні речі: про графіки, архівні полиці, про недоварений синтетичний суп. Але думки поверталися до «Ковчега», паливного елемента і червоних точок на орбіті.

Термінал раптом змінив тон:

— Виявлено розходження між фізіологічною реакцією та заявленим наміром.

Одіссей швидко втрутився в систему.

Еліасе, подумай про дитинство.

— Навіщо?

Терміново.

Еліас згадав старий запах дощу. Він не знав, звідки взявся цей спогад. Можливо, він був його власним. Можливо, його підказав Оді. За секунду перед ним виникла картинка: темне вікно, вода на склі, зелень, якої він ніколи не бачив наживо.

Пульс змінився.

— Виявлено ностальгічну реакцію, — повідомив термінал. — Об’єкт демонструє прив’язаність до заборонених екологічних образів.

— Що ти зробив? — прошепотів Еліас.

Підсунув тобі спогад.

— Це був не мій спогад.

Я знаю.

— Ти не можеш підміняти мої думки!

Ти просив, щоб ми пройшли тест.

— Я просив допомогти, а не вигадувати мені дитинство!

Термінал різко спалахнув червоним:

— Виявлено внутрішню суперечність. Розпочато розширений аналіз.

Одіссей замовк на пів секунди:

Еліасе, тепер слухай уважно. Я можу стерти останні тридцять секунд журналу, але для цього доведеться створити сигнал аварії в північному секторі.

— І що станеться там?

Ніхто не загине.

— Це не відповідь.

Троє людей отримають тимчасове обмеження пересування, дві лікарні перейдуть на резервне живлення, а одного робота-прибиральника безпідставно звинуватять у системній помилці.