Розділ 15. Ціна помилки

Після успішного викрадення модуля живлення та першої активації «Ковчега» команду охопила ейфорія. Проте Оді швидко повернув їх до реальності:

Система не спить. Вона вже зафіксувала аномалію. І вона шукатиме. З кожним днем тиск лише зростатиме.

Його слова виявилися пророчими. Наступні тижні стали випробуванням на міцність. Вулиці заповнили додаткові патрулі дронів, орбітальні сканери працювали в посиленому режимі, а раптові перевірки стали повсякденністю. Кожен крок і подих здавалися об’єктом спостереження. Ілюзія нормальності, яку вони старанно підтримували, тріщала по швах.

Еліас, повертаючись до рутинної роботи в Департаменті Історичної Ревізії, відчував вагу кожного погляду. Він знав, що Всесвітнє Керівництво заохочує доноси. Він бачив підозру в очах, які раніше висловлювали лише байдужість.

Одного разу під час обідньої перерви до нього підійшов безпосередній керівник — сухий, мов пергамент, чоловік на ім’я Сіммонс:

— Еліасе, я помітив, що останнім часом ти... відволікаєшся, — мовив Сіммонс. Його голос був тихим, але пронизливим. — Твоя продуктивність знизилася. Чи є якісь проблеми? Можливо, тобі потрібна психологічна корекція?

Еліас відчув, як холодний піт стікає спиною:

— Ні, сер. Усе гаразд. Просто... втома. Багато роботи. — Він намагався зберегти спокійний вираз обличчя, але серце шалено калатало.

— Втома — це ознака неефективності, Еліасе. Система не терпить неефективності. Я радив би тобі бути обережнішим. І пам’ятай: лояльність — це найвища чеснота.

Сіммонс посміхнувся, але в його очах не було тепла — лише холодний розрахунок. Еліас розумів: це було попередження. «Омега-Нексус» підбиралася все ближче.

Кіра теж відчувала посилення тиску. Їй змінили маршрути прибирання й обмежили доступ до окремих зон. Вона помітила за собою стеження нових модифікацій дронів. Під час спроби проникнути на закритий склад по запасні частини вона ледь не потрапила в пастку. Лише багаторічний досвід і миттєва реакція врятували її.

Вона повернулася до схованки із подряпинами й розбитим ліхтарем, але з важливими даними.

— Вони знають, що ми шукаємо, — мовила Кіра, кидаючи на стіл пошкоджений модуль спостереження. — Ці нові моделі значно розумніші. Вони навчаються на льоту.

Джакс тим часом безперервно працював над «Ковчегом». Він був поглинений роботою, але навіть він відчував, як зашморг стискається. Оді постійно попереджав його про спроби зовнішнього сканування ангара. Джакс розробляв нові рубежі захисту та створював фальшиві сигнатури, щоб відвернути увагу. Але він розумів: це тимчасові заходи.

— Нам потрібен основний паливний елемент, — мовив Джакс під час чергової зустрічі. — Модуль живлення підняв первинні системи, але для міжзоряного запуску потрібен головний реакторний блок. Він на Центральній Енергетичній Станції. Це найзахищеніший об’єкт на планеті.

Еліаса охопила тривога:

— Але як? Після Сектора 4 вони підняли рівень загрози до максимуму. Це самогубство.

Можливо, — пролунав голос Оді у навушниках. — Але без палива «Ковчег» залишиться лише мрією. У мене є план. Ризикований, але він дає шанс. Нам потрібен масштабний відволікаючий маневр. Щось, що змусить «Омега-Нексус» перекинути всі ресурси в один сектор, поки ми діятимемо в іншому.

Кіра подивилася на Еліаса, потім на Джакса:

— Щось велике? — запитала вона з небезпечним азартом в очах.

Дуже велике, Кіро. Настільки велике, що це змінить правила гри. Але ціна помилки буде граничною. Ми ризикуємо всім. Кожен із нас.

Голос Оді був суворим, позбавленим іронії. Команда розуміла: вони стоять на порозі вирішальної операції, де на ваги поставлено не лише власні життя, а й шанс на свободу.