Тож я не відступлюся

ІНГВАР

Вирок був мудрий і милостивий. 

1.Оскільки її високість принцеса Довгого Королівства Вздовж Кордону не мала змоги повідомити Її Величність про зраду наслідного принца означеного королівства, то її страта не на часі і не відповідає добросусідським відносинам.

Їм відповідає офіційна коронація принцеси і прийняття нею на себе обов’язків Королеви та підписання нової угоди про вічний мир з Трояндовою Імперії.

2. Оскільки принцеса овдовіла внаслідок непередбачуваного рішення Трояндового Вінця і несанкціонованих дій лицаря без титулу, відомого як сір Інгвар, то буде більш ніж справедливо одружити її знову. І як компенсацію від Трояндової імперії за завдані неприємності дати їй у володіння князівство, що межує з її володіннями. Зараз воно пустельне, але перемовини з її високістю принцесою  Жабкою про відведення зайвої води з її володінь уже ведуться. А спадкоємець цього королівства , що дуже зручно і приємно, як раз закінчує навчання в Академії Троянд. І опинився круглим сиротою в результаті фатального падіння його батька в очах її величності. Ну тобто ще не зовсім опинився, але придворний кат запевняє, що на превеликий жаль все до цього йде.

Тому Принцеса довгого королівства зараз уже не вдова, а, дружина наступника…  Що ви кажете? Яка прикрість, тобто радість… Принцеса Мона дружина уже короля Пустельного Королівства, Валеріана  Першого.

3. І поки адепт Валеріан буде відповідати на деякі чисто формальні питання щодо курсу жабкойна в королівський канцелярії, принцеса Довгого Королівства Вздовж Кордону і Пустельного Королівства почекає в монастирі Карамеліток на офіційне торжество і подвійну коронацію. 

Принц-консорт закінчив виголошувати рішення позачергової наради коронованих осіб нашого світу і приємно посміхнувся Моні, яка не посміхнулася йому у відповідь, але й не заперечила ні слова.

І мене це більше ніж здивувало, а також навело на деякі роздуми, що дозволені лицарям у вільний від війни час.

Принц-консорт наче не помітив, що Моні не до душі рішення, або не вважав, що її згода або відношення до шлюбу важливі.

Він уважно глянув на майбутню королеву Мону, впевнився, що вона все почула, ще глибше насунув на очі капюшон парадного плаща і незворушно продовжив.

 - А поки що від імені нашої найяснішої королеви об’являю бал знову відкритим. І поздоровляю від свого імені та імені Її Величності молодих.

Гості заплескали в долоні, явно задоволені, що все так добре закінчилося і можна продовжити танці. А там і знаменитий бенкет почнеться, про   який ще рік говоритимуть в провінції. 

Життя налагодилося швидко, погані покарані, хороші мають винагороду. 

Ура.

- Живіть довго і щасливо, принцесо,  в любові та злагоді з королем Валеріаном, поки смерть не розлучить вас. - з ентузіазмом продовжив Фон, якого в цей момент хотілося придушити. На жаль привид - істота практично безсмертна. Та і не він віддав цей жорстокий наказ, а Її Величність. Чим зняла з мене всі зобов’язання у вірному служінні.

- Спа процедури для підготовки до офіційного весілля - будуть щедро оплачені коштом держбюджету, до речі, мила принцесо. - розливався соловейком мій колишній друг і побратим. - Бачу по очах, ви хочете спитати, а як же жалоба по невчасно покинувшому вас чоловікові. Відповім, як професор риторики та чоловік найпрекраснішої жінки на світі. Жалоба по зраднику, який намірявся погубити вас - дія, позбавлена будь-якого сенсу і морально-естетичного обґрунтування. А якщо принц ваш, нещасна удова, мав дурість не розуміти свого щастя, то нащо жалкувати про цього дурня? 

На цьому аудієнцію закінчено, Ваша Високосте. Не дякуйте, я по ваших повних сліз вдячності очах бачу, як Її Величність вас ощасливила. Чекатиму на запрошення на весілля, принцесо.

І вас, сір Інгвар, я теж не затримую. Ви не закінчили квест з пошуку принцеси лише через важливе завдання Її Величності. Тепер місія виконана, і ви можете продовжувати свій квест. я чув, в Джунгарії після останнього лицарського турніру кілька принцес залишились без батьківської опіки. Якщо не баритиметеся, ваші шанси досить високі.

От тільки доправте Принцесу Мону до монастиря. Дороги зараз ніби безпечні. Але ризикувати цінною союзницею Трояндова Імперія не може.А як здасте її з рук на руки абатисі, так і проїжджайте, виберіть і собі принцесу, а то ви у нас один, як сирота, досі не одружені.

Після монаршого монологу в залі для аудієнцій запала дивна тиша.

Ми з принцесою-удовою зачудовано дивились, як привид зникає. спочатку він став прозорий, потім зникла мантія з капюшоном, а дві жарини ще деякий час горіли в повітрі.

Потім одна з них мені змовницьки підморгнула, чи то мені здалося. І жарини теж зникли. 

Принцеса була бліда, гордовита і сповнена презирливої зневаги до світу. І особливо до тої обставини, що вона змушена злою долею в цьому світі існувати поряд з такими покидьками, як я і принц-консорт.

Тобто Мона перебувала у звичному для себе стані та гуморі.

Що ж.

- Вашу руку, принцесо. - рішуче запропонував я. - Я проведу вас до конюшні. І ми якнайскоріше відправимося в монастир Карамеліток. Бо східне королівство не близько, поки ви будете роздумувати, з якої ноги шляхетніше зробити перший крок до монастиря, всіх моїх наречених розберуть.

- Дякую, сір Інгвар, але я все ще твердо стою на власних ногах і спроможна дійти до королівських стаєнь без того, щоб спиратися на руки сторонніх чоловіків. - почулася її очікувана відповідь. - Не можна зволікати ні секунди. Не втрачайте шанс нарешті отримати свою принцесу.

Я схилив голову на знак згоди. Але вона ще не закінчила.

- Я прекрасно знаю дорогу до монастиря, сір, і доберуся туди легко й швидко. - сказала принцеса Довгого Королівства своїм довгим язиком, дивлячись куди завгодно, тільки не на мене.

- Ніяк не можна, Ваша Високість. -  Чітко доповів я. - Це наказ Її величності. Не приведи вищі сили, ви по дорозі зламаєте ніготь, вас покусають комарі чи ще щось трагічне й непоправне з вами станеться. Не можна такого допустити. Я вас супроводжуватиму. Це не обговорюється.