Розділ 19

Який кайф прокидатися у коханого під боком і навіть заніміла шия від його руки і приємне тяжіння у тілі він недитячих занять не заважають насолодитися таким чарівним пробудженням.Вчора ми в машині ледве зупинилися ,але продовжили наше воз'єднання вже у квартирі Олега .Наш перший раз був прекрасним попри те ,що я не відчуваю ніг .Мені сподобалося...Нам було добре разом .

Поки милий спить я милуюся його чоловічою красою і гарними рисами обличчя .Деколи я навіть заздрю сама собі .Все таки мені з ним пощастило .Не скажу, що в мене було багато кавалерів ,але взяти навіть мої останні стосунки з яких я ледь вилізла .У тих стосунках я не була щасливою ,ніколи не чула похвали чи слова кохання.Мої минулі стосунки навіть зрівнювати з теперішніми не варто .Тепер я щаслива  жінка ,яка кохає і яку кохають. Якщо так подумати ми навіть не сварилися серйозно за цей час поки зустрічаємося. Для мене спочатку це було дивно ,бо з Васею ми сварилися завжди і це для мене ,як би це страшно не звучало ,стало нормою .Та що вже казати ,я навіть спочатку  трохи шарахалася коли Олег просто підносив руку до мого обличчя ,але я сподіваюся він цього не бачив . 

Не хочеться згадувати те страшне минуле ,але свідомість сама підкидає картинки з синяками на тілі. Ми жили в таких бійках пів року ,а потім я його виперла і досі не шкодую навіть радію , що тоді осмілилася вигнати його.Я навіть нічого не відчувала коли його виганяла ,хіба що радість і спокій.Але синяки давно зійшли ,а спогади ,нажаль ,залишилися.Мені тоді здавалося ,що це було кохання ,але зараз я розумію,що коханням там і не пахло.

Поки я думала про жахливе минуле ,мій коханий заворушився і навіть не відкриваючи очей усміхнувся.

-як довго я цього чекав ,-притягає мене ближче до себе,-я такий щасливий ,-повільно цілує мене в губи,а потім короткими доторками губ знаходить очі, ніс, чоло, пальчики на руках це так приємно і збуджуюче, що наш ітак пізній сніданок перетворюється на обід,але я ні про що не шкодую .Та і Олег напевно теж. якщо судити по його задоволеній мосьці .

Після всіх моїх процедур Олег везе мене до кухні , а потім готує сніданок чи то вже краще сказати обід. Через те ,що я у візку зараз готувати доводиться коханому ,бо я просто не дотягуюся до поверхонь.

Сьогодні мій перший день реабілітації і я страшенно хвилююся.Не впасти в істерику допомагає лише тепла долоня Олега.Коли ми вже знаходимося у реабілітаційному центрі я починаю розглядатися навколо поки ми чекаємо .Тут все абсолютно так само як і в лікарні .Така сама кількість хворих людей . Через деякий час до нас виходить наш лікар і починається процес реабілітації.Моїм реабілітологом є лікар років тридцяти з гарними рисами обличчя .Але мене це не чіпляє,моє щастя чекає мене у машині .За ту годину вправ я вже вся вкрилася потом ,в деяких моментах було трохи боляче,але лікар сказав ,що в мене не тяжкий випадок і можливо через місяць вже буду бігати .А я тільки рада такій перспективі .

Я дуже вдячна своєму хлопцеві за ту турботу і підтримку яку він мені дає.Я розумію як йому важко зараз тягатися зі мною,але я нічого не можу змінити. Можу лише пообіцяти докладати всіх зусиль на тренуваннях ,щоб швидше знову ходити .

О