24.11.2026 9:00
— Доброго ранку, — привіталася я щойно зайшовши до офісу.
— Доброго! Пані Поліно, там пані Юліана просила попередити, щоб ви зайшли до кабінету.
— Є правки щодо проекту? — захвилювалася я.
— Ні, з проектом усе добре. До вашого відділу приставили нового керівника. Пані Юліана хотіла, щоб ви знали його в обличчя, адже як представниці відділу вам доведеться з ним чимало співпрацювати.
— Новий керівник? Не знала, що пан Борис планував звільнитися.
— Він не звільнився, просто його несподівано перевели до іншого відділу. Він і сам цього не очікував, тому й не мав часу нормально про це попередити.
— А, ну тоді гаразд. Тоді мені зараз до нього зайти?
— Так.
— Добре, дякую, що попередили.
Я пішла до нашого відділу, а відтак підійшла і постукала в двері кабінету.
— Заходьте, — почула голос секретарки.
Обережно прочинила двері й застигла, так і не зайшовши до середини.
— Це пан Вадим, новий керівник нашого відділу, хотіла, щоб ви познайомилися, — представила Юліана чоловіка, який заполонив мої думки останні кілька днів, з моменту нашої першої зустрічі у книгарні.
От тільки тепер він був у сорочці, що тільки підкреслювала його широкі плечі, а пальто висіло на вішалці при вході.
— Добрий... день, — привіталася я, намагаючись вгамувати паніку у себе в голові.
«Закохатися в боса? Чудово, просто чудово!» — вичитувала я сама собі: «Ти б ще чого придумала! Стільки хороших чоловіків навколо, а я обрала того, кого заледве знаю і хто, як виявляється, відтепер мій бос. Що ж... Отже, мене чекає або службовий роман, що не дуже морально, або, що скоріш за все, — невзаємна симпатія, яка не даватиме мені нормально працювати. І моя репутація чудової робітниці полетить коту під хвіст!»
— Я звільняюся, — випалила я, а за кілька секунд усвідомила, що сказала.
— Ви? — здивовано перепитала мене секретарка, ніби не вірячи власним вухам.
Та й Вадим глянув на мене дещо розчаровано.
— Через мене? — сумно спитав він, схоже, теж не особливо задумавшись над своїми словами, тож швидко додав: — Маю на увазі, через зміну керівництва? Обіцяю, я працюватиму не гірше і не буду надто суворим босом. Я чув, що ви принесли багато користі нашій компанії, і втрата такої чудової працівниці навряд чи добре позначиться на роботі цього відділу... До того ж, підуть слухи, що це все через мене, а отже, й я на цій роботі не затримаюся. Можливо, нам обговорити це за кавою? Скажете, що саме вас не влаштовує, і спробуємо знайти компроміс?
— Будь ласка, пані Поліно! — додала Юліана. — Як же ми без вас?
— Ну... добре, — погодилася я.
Я погодилася піти на каву з босом! І про що я думала? Я ж точно не зможу думати про роботу!
#4774 в Любовні романи
#1014 в Короткий любовний роман
#249 в Романтична комедія
Відредаговано: 22.11.2026