Глава 17. А що за балончик?

— Бог мій, — Соломія закриває рот долонею, щоб приховати не то здивування, не то сміх.

— Так усе погано? — Віра вішає куртку на спинку крісла. Оглядається у пошуках офіціанта. Вона так змерзла, що без чаю їй не зігрітися. В ідеалі вона б випила каву з коньяком. Але якщо вона не хоче привертати до себе увагу, то в її образі взагалі краще зупинитися на какао.

— Я навіть не знаю. Але тебе складно впізнати.

— Але ж ти впізнала?

— У мене гарна фотографічна пам’ять. Ну і чекала я тут тільки тебе. Тож це не задача з зірочкою.

— Шкода. А то майстриня з макіяжу старалася.

— А такий рівень конспірації нам навіщо?

— Про це попросив той чоловік, якому й потрібна безпосередньо допомога.

— Він параноїк?

— Думаю, так. Але після того, як побили його дружину й затискали в темному кутку мене, він почав особливо перейматися про безпеку.

— Виправдано. Я ще нічого не замовляла. Що ти будеш?

Вони вдвох кличуть офіціанта. Віра все ж вибирає какао. Гріх не користуватися своїм виглядом, коли є можливість. Не те щоб Гаєвська була сповнена стереотипів про ейджизм. Ні, але вона будувала свій образ. І в ньому міг бути коньяк і не було місця какао.

— Як у тебе справи? — питає у журналістки, поки вони чекають на замовлення.

— Все відносно непогано. У цьому місті будувати кар’єру куди простіше.

— Розумію. А як там заміжнє життя? Я бачила у тебе в інстаграмі нещодавно весільні фотографії.

Із Соломією Віра познайомилася рік тому. Тоді вона була адвокатом її начальниці, яка розлучалася з чоловіком і ділила з ним спільний бізнес — медіа, в якому й працювала Соля. Інших журналістів Віра й не знала — не стикалась чи вони не афішували свою діяльність. Та й сама пані Драгун стала відомою після розкриття махінацій одного регіонального бізнесу.

— Нічого не міняється в тому заміжньому житті, — відмахується дівчина.

— А як же прізвище? — сміється Віра.

— Ми прийняли рішення, що я залишусь на своєму. А ти що, міняла?

— Моє дівоче — Лупач. А в чоловіка — Гаєвський. Звісно, я чекала моменту, коли зможу змінити цей пункт у паспорті.

Вони сміються. Офіціант приносить замовлення. А потім вже Віра переходить до свого оповідання.

— Наскільки ти можеш допомогти розслідуванням проти судді?

— Ти знаєш — із цим у нас погано. Навіть розголос медійних осіб іноді не допомагає. Система прогнила наскрізь.

— Так, але спробувати ми можемо? Коли в нас є купа доказів і свідки. Тим паче в нас є ще й декілька імен у міській раді, які причетні до всього цього.

— Можемо спробувати. Є навіть імовірність, що цим зацікавиться ДБР. Що саме трапилося?

Віра обережно, але викладає все, що знає. Те, що їй розповідали перевірені люди. Докидає сюди ситуацію з Романом і з собою.

— Ти впевнена, що всі ці події — наслідок того ж самого? — перепитує Соля.

— Майже на всі сто. Під сумнівом може бути тільки ситуація зі мною. Були ще до цього всього прецеденти. Але це було одразу після зустрічі з працівницею суду. І шукали в мене виключно носії інформації.

— Лайно, — резюмує дівчина. — Але де наша не була, так? Я так розумію, що ти прийшла сюди замаскованою, щоб раніше часу мене не побили?

— Так, — зітхає Гаєвська. Роман їй влаштував істерику, що його совість просто не витримає ще одного знущання з людини.

— Не хвилюйся. Мій чоловік — професійний охоронець. Нічого мені не зробиться. Тим паче — досвід маю.

— Я читала твоє розслідування про махінації з державними коштами. Але як я зрозуміла, вас як журналістів тоді не чіпали. А тут вже декілька випадків нападу й переслідувань. Мені здається, статистика відверто погана.

— За переслідування журналістів отримають ще, — махає рукою дівчина. — Насправді останніми роками з цим простіше. Тим більше не десь у маленькому місті, а в цьому мегаполісі.

— Я теж буду почуватися зобов’язаною твоєму здоров’ю.

Соломія на це сміється:

— Це ж моє рішення — вписатися в цю справу. Я дівчинка доросла, адреналін люблю. Але все одно я маю зробити запит у міську раду й до цього судді. Ми не можемо випускати журналістське розслідування, в якому не буде коментаря головних осіб. Журналістський кодекс, мать його так.

Вони доїдають замовлені десерти, домовляються про передачу даних.

— Я тобі скину все, що змогли накопичити за останні місяці всі фігуранти. Там і бізнесмен, якого притиснули. І адвокат, якому погрожували. Ну і моя хронологія подій на основі всього цього.

Соломія киває, погоджуючись. А потім перепитує:

— А ти чого, до речі, вирішила втягнутися?

— Дуже люблю справедливість, — Віра розводить руками.

Вони розходяться з Соломією, коли Вірі приходить чергове повідомлення від чоловіка.