Глава 15. Про святкові дива й прощення

К

рапля крові котиться по всьому пальцю заздалегідь їй відомою траєкторією. А Віра лише байдуже за нею спостерігає. Ось червона пляма потрапляє на нігтьову пластину й ілюзорно губиться, розчинившись у винному кольорі лаку. Дівчина навіть не намагається зупинити наступну краплю, що повторює цю ж траєкторію.

Хіба що відсуває руку трохи далі від сиру, який вона так марно намагалася собі нарізати. Замість того гостре лезо ковзнуло по пальцю. Можливо, це знак? Знак того, що Вірі й не треба обманювати себе ілюзіями. Вона зустрічає Новий рік на самоті. Навіщо їй сервувати стіл?

А все одно в останню мить захотілося. Принаймні просто удати, що вона теж гідна свята. Ялинка переведена в спокійний режим — від швидкої зміни кольорів на гірлянді збунтували центральна нервова система й шлунок Гаєвської. Довелося прибрати ледь не єдиний атрибут новорічних свят, який Віра додала у свій інтер’єр.

Взагалі вона не була фанатом нового року. Але цьогоріч хотілося відвернутися від поганого. Аліска кликала її святкувати разом, але ж Віра достеменно знала: Роман серйозно налаштований хоч і конспіруватися до останнього, але все ж зустрічати свято поруч із дружиною й донькою. Заважати сімейній ідилії Віра не планувала.

Стекти кров’ю від маленької ранки на пальці неможливо. Але й просто стояти, завмерши, Вірі набридає. Вона засовує долоню під кран із водою й зупиняє новий кров’яний струмок.

А потім так само байдуже повертається до кухонного гарнітуру. Вмикає конфорку під соусом і повільно перемішує вершкову рідину. Вона відчуває себе амебою, а рухається тільки на інстинктах і даній собі обіцянці не розкисати в останній день цього року.

Взагалі вона хоч і не планувала в деталях свій день, але уявляла собі зовсім інакше. Справа в бісовому чоловікові! Цей довбаний Гаєвський! Замість того, щоб відповісти на її повідомлення, він вибрав тактику абсолютного ігнорування. Вірі було б простіше, якби він хоча б поставив реакцію на її повідомлення! Надіслав смайл чи гіфку! А ні, він просто прочитав її зізнання в коханні й вийшов з чату. Хіба так можна робити? Є конвенції, що забороняють ігнорування таких важливих тем? Віра точно знає, що немає. Але легше від цього не стає.

Дівчина набирає густий соус ложкою й підносить до обличчя. Дує на нього — зовсім так, як мама в дитинстві. А потім, передбачаючи вже смачне доповнення до лазаньї, ковтає соус. Щоб одразу його виплюнути. Боже, як можна було приготувати цю гидоту?!

Віра полоще рота й пополовинить графин із водою. Як вона могла замість краплі цукру вбухати в соус сіль?

Дівчина шморгає носом. Себе шкода.

Сама святкуватиме Новий рік, чоловік не відповідає взаємністю й уже тиждень стабільно чемно її ігнорує. З сестрою стосунки теж хоч і вийшли в обережний нейтралітет, ближче ніяк не стали. Варвара ще зранку поїхала з друзями на дачу за місто. І тепер Віра одна в батьківській квартирі з перспективою випити дві пляшки шампанського й заїсти їх лазаньєю. А колись із Назаром вони збирали купу друзів. Так, Віра втомлювалась, прибираючи квартиру й вигадуючи страви.

У перспективі сьогодення дівчина навіть сумує за тим відчуттям втоми. Клопоти всі приємні. Взагалі, людина інакше починає жити, коли з’являється той, про кого хочеться турбуватися.

Віра плюхається на підлогу просто під ялинку й задирає голову вгору. Намагається швидко моргати, щоб не дати сльозам жодного шансу.

Чи собаку завести? Але Віра не занадто любить тварин — у неї ресурсу не вистачає віддавати їм свою любов. Раніше того вистачало тільки на чоловіка.

Віра може ще довго сидіти й оплакувати своє нещасливе кохання, але потік роздумів звернув у інший бік. А якщо Назар просто не міг їй відповісти? Ну, вай-фай зник чи бурулька на нього впала?

Гаєвська пирхає на свої ж припущення. Вона нещодавно з’ясувала, що фантазія в неї не страждає. А потім Віра все ж бере до рук телефон. Швидко перегортає чати з поздоровленнями від колег, навіть не намагаючись відповідати. Їй зараз необхідна консультація не колег і не клієнтів. Ледь у цьому розгардіяші знаходить листування з Богданом. Ось хто їй зараз потрібний. 

Віра ледь не навмання набирає привітання з Новим роком. А потім, в кінці повідомлення, питає Богдана, чи не знає він, що сталося з його другом. Гаєвська точно не впевнена, чи має вона право таке питати. Але ж Назар не залишив їй жодного шансу.

На вихідних, що були тиждень тому, він обіцяв дати їхнім стосункам випробувальний термін. І як би безглуздо це не звучало, Віра сподівалася на позитивний результат. Наче вона знову в університеті й знову збирається складати державний іспит.

А потім цей самий Назар просто зник. Іноді писав повідомлення. Іноді присилав смішні відео. Іноді говорив, що дуже втомлюється на роботі. Але за цей тиждень вони жодного разу не бачилися. І зараз Віра дупля не відстрілює, що далі буде з їхнім шлюбом.

Відповідь не змусила довго чекати. Богдан теж не скупиться на банальні привітання. А потім додає, що Назар збирається святкувати цю ніч на роботі. Мовляв, там завал.

Віра на це тільки пхикає. Вона точно пам’ятає, скільки сил Назар вклав у свій ресторан. І вона точно пам’ятає, які наслідки для неї були від цього. Саме через його цю довбану пристрасть до роботи, або, можливо, трудоголізм, їхній шлюб розпався.

У цю мить, коли Віра продовжує сидіти під ялинкою й розтирати по щоках залишки сліз, дівчина ані на грам не впевнена в життєздатності стосунків. Вона занадто гарно знає свого чоловіка. Комусь Назар здається не таким? Гаєвська може без проблем пояснити його поведінку.