Новорічна історія

«Свято наближається! Свято наближається!» - співаю тихенько під ніс пісеньку з реклами, прикрашаючи ялинку. Як же я обожнюю новорічні свята. Сімейні посиденьки, гулянки з друзями, подарунки в кінці кінців. В цей час найбільше віриш у дива і казки. Сьогодні виділила спеціально час щоб прикрасити будинок, створити святкову атмосферу. Цього року, як і останні кілька років Новий рік святкуватимемо у мене вдома. Моя квартира, що дісталась мені в спадок від діда з бабою розташована в самому центрі міста, що є дуже зручно для такого святкування. В нас є чудова традиція з друзями – після дванадцяти вирушаємо до головної ялинки, і продовжуємо гуляння ще й там.

Я вже в передчутті свята. Різдво позаду, відсвяткувала його з батьками у сімейному колі. Мама як завжди наготувала купу смачних страв. І куди, звичайно, без моїх улюблених пампушків і домашніх пляцків. Колядували весь вечір, дивились на вертеп. Все в найкращих українських традиціях.

Новий рік же святкуватимемо в більш сучасному стилі. Тільки жаль, що я одна цього року буду без пари. Кілька місяців тому я розійшлась зі своїм хлопцем, з яким була в стосунках останні чотири роки. Важко було розривати усе, але ми якось загрузли на місці. Заміж мене ніхто не кликав, а я вже б хотіла сім’ю і діток. В свої двадцять вісім я добилась багато. Здобула хорошу освіту, працюю на хорошій посаді в престижній фірмі. Маю гарну заробітну плату, власне авто і житло. Лише сім’ї не вистачає для повного щастя. Але я ще молода, тому сподіваюсь що все в мене попереду. Хоча звичайно хотілося б чим швидше відчути себе коханою, і самій закохатися, звичайно.

Зранку поспішаю на роботу. Сьогодні важлива зустріч. Якщо все вийде, то підпишемо важливий контракт. На зустрічі буду я і мій начальник, Марк Леонідович. У нас з ним якось зразу склалися добрі відносини. Він завжди був лояльним до мене, при потребі відпускав додому чи до лікаря. Хоча, з іншими він зазвичай більш суворий. Дівчата в офісі жартують, що він просто на мене запав, але я в ці дурниці не вірю. Тим більше, він жодного разу навіть не натякнув на симпатію зі свого боку.

Зустріч пройшла успішно. Вигідний контракт укладено, тому ми зараз трохи святкуємо в ресторані з босом.

-          Хочу випити за тебе, Анно. Завдяки тобі ми добились вигідних умов, - підіймає келих з шампанським вгору.

-          Ми разом багато працювали над цим, тому давайте вип’ємо за нас двох, - пропоную я.

-          Ну тоді за нас, - цокається зі мною келихами і посміхається. Красивий він все таки чоловік, а ще дуже хороший. Навіть трохи шкода, що в мені не зацікавлений.

-          Марк, привіт. Давно не бачилися, - чую голос збоку. Якийсь чоловік підійшов до нас привітатись.

-          Привіт, друже, - тисне йому руку мій бос.

-          Твоя дівчина? Красуня,  - робить комплімент мені чоловік.

-          Не моя, - якось сумно промовляє він, - колега з роботи, святкуємо підписання контракту.

-          Зрозуміло. І що ти вирішив з Новим роком? Поїдеш з нами на острови? – питає друг боса.

-          Не поїду, роботи багато після Нового року, - відповідає начальник.

-          Шкода, і що ж ти сам святкуватимеш чи до батьків полетиш? – цікавиться чоловік.

-          У них там своя компанія. Відсвяткую вдома сам перед телевізором, не переймайся, - відповідає він, і мені його так шкода стає. Сам один святкувати, це ж мабуть так сумно.

-          Гаразд, я тоді побіг, а то мене вже зачекались, - прощається друг, і залишає нас наодинці.

-          Марку Леонідовичу, я перепрошую звісно, але я почула, що ви будете самі Новий рік святкувати. Не годиться так. Не хочете з моїми друзями відсвяткувати? У нас весела компанія, - пропоную я.

-          Та якось незручно. І взагалі, я там зайвим буду, - відповідає він.

-          Не будете зайвим, у нас всі компанійські. Швидко порозумієтесь зі всіма. До того ж всі цього року парами, а я одна. То що? Складете мені компанію? – з ентузіазмом промовила я.

-          Хм, а знаєш я не проти. З задоволенням складу тобі компанію у новорічну ніч, - посміхнувся він.

-          От і добре, - відповіла я.

-          А з чим приходити? Ви замовляєте доставку чи як? – цікавиться він.

-          Ніякої доставки. Я завжди готую святкову вечерю, а всі інші приносять хороший алкоголь. Ви теж можете принести те, що любите пити, - розказала я.

-          І ти сама будеш готувати на цілу компанію людей? – здивовано глянув він.

-          Так, мені це в радість. Люблю готувати, особливо на свята. Це в мене від мами. От вона в мене взагалі ще та господиня. Ви би бачили скільки вона наготувала всього на Різдво, там ще тиждень доїдати усе доведеться батькові, - сміюсь я.

-          Пощастило йому, - сміється бос.

-          Це точно, - відповідаю йому.

Ми разом добре проводимо вечір. Сьогодні додому я не поспішаю, бо немає в принципі до кого спішити. Та і бос мій здається не думає закінчувати вечір швидко. Обговорюємо всякі дурниці, жартуємо. Якось і про субординацію забулося.

-          Дякую вам за приємний вечір, - прощаюсь з начальником перш ніж сісти в таксі.

-          Давай краще на «ти». Нам ще Новий рік святкувати разом, - пропонує бос, і я киваю.

-          Гаразд, тоді надобраніч, Марк, - посміхаюсь йому і махаю рукою на прощання.

-          Надобраніч, Анно.

От і настав цей довгоочікуваний день. Сьогодні у мене вихідний і я посвячую цей день підготовці до свята. Готую вишукані страви, прибираюсь. Потім приводжу себе до ладу. Ми домовились зустрітись о десятій. Але вже за півгодини до зазначеного часу, я почула дзвінок у двері.

-          Привіт! – привітався мій бос.

-          Привіт! Ти рано, поки нікого немає, проходь, - відхиляю двері для нього.

-          Вдома нудно, вирішив приїхати трохи швидше. Може знадобиться якась допомога, - пояснив він.

-          Та ні, я вже все приготувала. Залишилось лише накрити на стіл, але дякую.