Глава 2

Ми ідемо до двору. Уляна запитала:

- А хто то був?

Я розповіла подругам історію знаймства з Ромою.

- Може, це початок історії кохання? - мрійливо запитала Уляна.

- Тобі все аби кохання.Хлопець ледь не наїхав, вирішив вибачитися, тому купив морозиво. Ти така романтична, - сказала Віка так, наче Уляна сказала нісенітницю.

Віка прагматична реаліска, а Уляна мрійлива і романтична. Я дивуюся, як такі дві різні дівчини можуть дружити.

- Дівчата, не треба сперечатися, краще ходімо швидше, бо батьки Ілони будуть хвилюватися, - сказала Ліна.

Дівчина уникає конфліктів, обходить гострі кути.

Я висока, вища за своїх подруг, струнка, маю довге волосся, зараз заплетене у косу, зеленоока, маю ластовиння на обличчі.

Віка середнього зросту, ні худа, ні струнка, має волосся середньої довжини, кароока, має ямочки на обличчі.

Ліна середнього зросту, ні худа, ні струнка, має волосся середньої довжини, брюнетка, очі у неї сіро-зелені. Ліна і Віка рідні сестри.

Уляна середнього зросту, струнка, має довге волосся, блондинка, блакитноока. Дівчина виросла в дитячому будинку.

Я висока і рудоволоса, як тато, а Богдан середнього зросту й сіроокий шатен, як мама.

Віку і Ліну я знаю зі школи. Віка на два роки старша, а Ліна на рік. Уляну я знаю з університету. Сестри не пішли вчитися на магістратуру, а я і Уляна закінчуємо бакалавр. Завтра у нас буде іспит.

Віка працює в редакції журналу про кулінарію, а Ліна - помічником юриста. Я і Уляна будемо технічними редакторами.

Ми прийшли до двору, зайшли у нього.

- Нарешті ви прийшли, ідіть збирайте речі, ми завтра рано виїзжаємо в місто, - сказала мама.

- Добре, ми зберемо речі й підемо спати, - відповіла я.

Ми так і зробили, невдовзі мама, тато і брат взяли з нас приклад.