Розділ 1

Картинки змінювалися одна за одною. Зіркове небо перекривалося білим простором. Міста ставали незвичайними, а люди дивними. Хаос. Дона не розуміла де вона: загубилася поміж просторів світів чи знайшла щось більше за буденне людське життя? Здавалось, що цю реальність можна зафарбувати будь-якими кольорами, створити щось і це стане великою унікальністю та заслугою.

Продзвенів будильник. Дона поніжилася в ліжку, з теплом обійняла свою подушку, відкрила очі. Вона дивилася на світ очима зачарованої дитини, яка не може дочекатися що ж приготував для неї сьогоднішній день, чим ще порадує життя, які подарунки світ піднесе сьогодні. Можливо, нова гра, знайомство, допомога людям або звичайне задоволення від того, що є.

Дона була з тих людей перед якими ще з дитинства постає вибір якою стежкою піти: створювати чи руйнувати, зцілювати чи кривдити. Якби ви бачили її вживу, ніколи б не подумали що ця мила дівчинка, втілення світла і любові, може заподіяти комусь зло. Так і було. З ранніх років Дона знала, що вона - щось більше аніж просто тіло, а її місія сповнена блага, милосердя та щирості. Вона вірила і точно знала, настане день коли вона повстане перед людьми, допомагатиме їм встати на шлях людяності та взаєморозуміння. Проте, ніхто й не здогадується з якими труднощами доводиться стикнутися душам, які хочуть створити дещо більше.

В вікно маленької кімнати стукала осінь, листя шепотіло, розповідаючи чарівну казку. Ранкових справ не було, то ж Дона поспала досхочу. Вона проснулася раптово та неочікувано. Після яскравих сновидінь буває важко зрозуміти де сон, а де реальність. Памʼятаючи усе про інші світи та реальності, Дона не забувала про життя на Землі, буденні справи і турботи. Вона справлялася на кухні, вміло прибирала та виконувала будь-яку роботу. Інколи байдикувала, та ніколи не переставала вірити і любити. Її образ життя міг видатися легковажним, відлетівшим, дивним. Зрештою, так і було. Вона не хвилювалася відсутністю власного прибутку: гроші на те, що істинно хотіла завжди приходили. Останнє про що думала Дона - думка людей та веління соціальних програм. Час дорослішати і просинатися настав раптово.
        В її житті був оманливий роман, про який не буде відомо нікому, оскільки згадуватиму минуле - слабкість для неї. Та сьогодні ми привідкриємо завіси декількох ночей, подій та ситуацій.
        Одного дня Дона зустріла бешкетливого, невгамовного хлопця по імені Лукаса. Погляди зімкнулися в моменті, не від шаленої любові, швидше як застереження. Дона помічала юнака декілька разів, він переслідував її роками, допоки одного дня не вирішив проявити у вигляді загадкового незнайомця. Вони ніколи не говорили в реальному житті, їх спілкування відбувалося телеграмами і листами.

        Дона лягала спати з жахом від того , що останні дні її переслідує невідомий образ чоловіка. Немов він сидить в тій же кімнаті та дивиться на неї своїми диявольськи очима. Вона не боялася, та від нерозуміння суті цієї історії сприймала це за справжнє кохання. Невже це він? Вдень її сповнювала радість, щастя та натхнення від того, що в життя прийшло кохання. Наступала ніч. Дона просиналася в жарі від картинки перед її очима. Лукас пристрастно кохається з іншою жінкою. Вранці він їй пише повідомлення з чистим сумлінням і радістю. Знову розпач, сльози не щадили нашу героїню. Гнів, біль, руйнування. Видіння посилювалися, а емоції збільшувалися. Дона не розуміла чому любов буває такою, невже це те за чим вона прийшла - дізнатися що таке страждання? Якщо головне в житті бути щасливою, то чому вона обрала сльози? Дона стала мʼячиком власних емоцій, її перекидало з одного стану в інший, від любові та прийняття до сліз та болю.

- Вітаю, Доно! - промовив Лукас. Він прийшов зустріти з нею перший ранок осіннього дня.
- Привіт, Лукасе, - сумним, подавленим голосом відповіла Дона. Здавалося, з неї видавили усі сили, залишився розпочав і скривджене серце.
- Сонечко, щось сталося?
Дона дивилася на нього розгубленими очима, як пояснити, що вона все знає, бачила, відчувала.
- Чому зажурилася наша маленька? Ходи обійму, - без будь-яких сумнівів та вагань Лукас продовжував свою гру.
- Моя Душа болить, серце розривається на частинки, нестерпно боляче. Я бачила як ти проводив минулу ніч, я все знаю.
- Про що ти? Нічого не було.
- Ти хочеш сказати я це вигадала? Таке неможливо придумати, ми двоє знаємо, що бачимо життя один одного реальним, як своє власне. Чи можливо розірвати звʼязок?
Всередині себе Дона задавалася питаннями як це зупинити, чому кожна ніч обертається жахом для неї, якщо це справжнє кохання, то чому завдає стільки неприємностей. Вона хотіла ненавидіти, злитися, кричати, але складалося враження, що її серце продовжує любити.
- Доно, навіщо зупиняти наш звʼязок? Хіба тобі не подобається, наша любов вічна, ми створені бути разом, - промовляв Лукас.
        Лукас мав надзвичайні здібності знати і бачити все, що відбувається навколо. Люди могли б захоплюватися ним, поважати, та було в ньому дещо, що викликало порожнечу. Юнак вмів точно, безпрограшно відстежити свою жертву, знайти її в місці, який ми називаємо астралом, спостерігати та дізнаватися інформацію. Лукас чудово прокручував цей трюк і з Доною. Здавалося, не було такого, чого він не знав про неї. Її сльози не викликали в нього жалю, лише бажання закрити тему та продовжувати грати за своїми правилами.
- Сонце, ти така гарна, грайлива, обійми мене, поцілуй, - безсовісно вів розмову далі Лукас.
- Невже ти не розумієш, що так не вчиняють, коли люблять?
Моментами Доні здавалося, що він - той самий, а всі ситуації лише шлях до істинної безумовної любові.
- Якщо ти хочеш, ми можемо зупинити спілкування, - відповів Лукас.
Доні було важко прийняти рішення. В той час вона й справді не усвідомлювала на скільки безглуздою є ситуація та вчинки.
- Я не знаю, - стиха промовила дівчина.

- Чому? Просто скажи…
- Я хочу зупинити наше спілкування.
        Дона гірко заплакала. Сльози текли рікою, серце боліло. З моменту їх першої зустрічі вона знала, що їх щось повʼязує, зустріч неминуча. Та чи могла подумати Дона, що все станеться саме так? А, можливо, хороше в ньому вона придумала сама?
        Намагаючись по частинках зібрати себе знову, Дона продовжила робити свої щоденні турботи. Чи закінчилася на цьому історія? Ні. Лукас легко зупиняв спілкування, та він ніколи не переставав вриватися в її життя. Видіння продовжувалися, кожної ночі Дона бачила його з іншою. Це не викликало більше емоцій, якби ви запитали Дону коли вона відчула щастя, це був той самий момент - вона бачила Лукаса вночі та не відчувала нічого. НІЧОГО. Абсолютно нічого. Вона згадувала його час від часу, веселі моменти у цій історії, звичайно, було і хороше.
        Ніч, першим, що бачить Дона є картинка з життя Лукаса. Його кімната, дії, дівчата, робота або машини. Хаотичні моменти з його життя, яких було важко уникнути. Ніч в ніч, день за днем. Видіння стали звичним явищем для Дони, викликали байдужість змішану з злістю і ненавистю. Пройшов час, однієї ночі Дона бачила дивне сновидіння, воно здавалося реальним, жахаючим. Уві сні юна спала в своїх кімнаті, своєму ліжку, як раптом перед нею зʼявився Лукас. Він почав цілувати її ноги, коліна, руки. Картина виглядала настільки реальною, що Дона почала ховатися від нього, тікати. Вона проснулася у холодному поту, з важким диханням і тривогою. Боже, що це було!? Чому?
        Час від часу сни повторювалися, різні дії, картини, але суть та ж сама. До поки однієї ночі це сталося. Дона проснулася з чітким розумінням: цієї ночі вона покохалася з Лукасом. Це був сон, та відчуття тривоги не залишали її. Вона роздумувала про цей сон час від часу, та не думку не спадало нічого путнього. Весь цей час Дона жила з відчуттям контролю, переслідування. Так і було. Лукас знав про кожен її крок, кожну дію і навіть думку. Ніщо не проходило крізь його увагу. Та все ж, єдине чого він не міг контролювати - життя і долю.
       На простори Землі ми спустилися кувати своє щастя. Небесні душі вимірів, які не зрозуміти людським оком та буденним поглядом на життя. Ті, хто можуть поєднувати звичні справи та підійматися за потреби «додому» щоб знати більше. Там все фантастичне, ніби взяли найкраще, істинні цінності та поєднали в одному місці. Справжнє просвітлення наступає після пізнання своєї Душі та розуміння, що існує безліч світів, реальностей і варіантів. Інколи Доні здавалося, що вона не спить, оскільки кожен сон був маленькою подорожжю у велике царство. Кришталеві замки, висоти, усмішки та благо. Якщо й можна надати назву цим місцям, то лише одним словом - одкровенна любов. Дона підіймалася стінами палацу сходинка за сходинкою. Ніжне, прозоро блакитне вбрання тягнуло за собою шлейф світла. На голові мерехтіла діадема з надзвичайного матеріалу, моментами здавалося, що вона нереальна, насправді це діадема, а дещо обрамлене сонцем. Дона носила на грудях справжній діамант, який сам обирав кому дарувати тепло, до кого доторкнутися гармонією, а кого привабити байдужістю. Очі небесної цариці можна порівняти з двома зорями, вони випромінюють два потоки світла, як лампочки, що прокладають шлях, окриляють та дозволяють взлетіти вище. Дона лагідно трималася за перило та оглядала краєвиди. На перший погляд, там не було нічого, та чим більше спостерігаєш, тим більше прекрасного відкривається. Піднявшись на оглядову вежу Дона випрямила спину, розвела руки в сторону долонями вгору та, на секунду закривши очі, подарувала джерело енергії та сили оточуючим. Розійшлися темні хмари, зупинилися буревії, настала тиша… За горизонтом вийшло сонце зі всіх сторін обрамлене ніжно-рожевими, жовтими, голубими та подекуди темно-синіми кольорами. Дона повернулася у хол замку, простору кімнату звільнену від будь-яких речей. В цьому світі цінується лише енергія, яку ти видаєш та слова, які говориш. Кожен знав своє покликання, любив істинного Бога та Творця всередині себе. Дона зустріла свого товариша, який пронизливо спостерігав за білим шаром. Вона не мала уявлення хто це, але часто він приходив у її
сни дати настанови та підтримати у скрутну хвилину.