Розділ 2

    Голова Імперського комітету з розслідування злочинів  (ІКР), генерал Герард Гроу вже давно сидів у своєму кабінеті й розмірковував, не зводячи очей із наказу, що лежав на високому металевому столі.

    ​Все зайшло вже надто далеко. Відступити чи порушити імператорський наказ він не міг -  у цій системі непослух дорівнював страті. Але це його глибоко турбувало: наслідки прийнятого рішення могли виявитися катастрофічними для всієї структури Імперії.

    ​ Генерал Гроу похитав головою, дивлячись на золотий штамп на гербовому бланку. За свої тридцять років служби він бачив, як Імперія поступово перетворювалася з міцного порядку на крихку кришталеву вазу, підперту лише страхом та силою. Старий Імператор ставав усе більш підозрілим і безжалісним, вбачаючи зраду в кожному шепоті на околицях. Але найгірше було те, що Імператор Кадзукі Хосіно досі не вводив молодого спадкоємця у справжній стан справ.

    ​Молодий спадкоємець Ренфорд Хосіно який нещодавно із відзнакою закінчив дипломатичний факультет у Космічній Академії, зараз проходив обов’язкову практику на найкращому кораблі Імперії, крейсері «Авангард», у якості консультанта з питань позаземних цивілізацій. Він ріс ідеалістом, вірив у справедливість, закон та велич імперської дипломатії. Яка реакція буде у молодого, гарячого Рена, коли той дізнається, якими брудними методами батько утримує владу? Генерал Гроу навіть не міг собі уявити. Це міг бути вибух, здатний розколоти династію зсередини.

    ​Але чекати більше було неможливо. З цими протестними мітингами, людьми та організацією, що за ними стояла, треба було щось робити. Занадто багато громадян дізналися правду про викачування ресурсів планет, придатних для життя, та фальшиві звіти Комісії з ресурсів, і ця правда поширювалася по всій Імперії, наче пожежа в сухому степу.

    ​Тому й лежав перед ним оцей наказ Імператора Кадзукі -  усунути всіх, хто причетний до масових заворушень. І яким саме чином це зробити, Імператора абсолютно не цікавило.

     ​Але його, генерала Герарда Гроу, голову ІКР, це дуже бентежило. Бо це були не поодинокі бунтарі. Це були тисячі людей. Дуже багато людей! І як не плануй таємні операції, як ретельно до них не готуйся, завжди є крихітна, бісова вірогідність, що щось піде не так. Якщо хоч один свідок залишиться живий, якщо витік інформації станеться зараз -  повстання охопить не окремі сектори, а столицю.

    ​«Ми будуємо порядок на трупах, -  гірко подумав Герард, проводячи долонею по холодному краю столу. -  І рано чи пізно цей фундамент провалиться під нашими ж ногами».

   Генерал Гроу зітхнув, піднявся зі свого місця і підійшов до дзеркальної шафи біля великого панорамного вікна, у якому зараз миготіла усіма кольорами вечірня столиця Імперії. Він перевів погляд на відображення у дзеркалі й подивився втомленими очима на людину, яка там відбивалася. Герард бачив високого, немолодого, втомленого від  життя, але все ще по-  військовому підтягнутого чоловіка, чиї сталеві очі дивилися сухо й прискіпливо.

    Голова ІКР знов зітхнув, пригладив своє коротке сиве волосся, застебнув суворий темно-  сірий мундир, повернувся до столу, потягнувся до голографічного пристрою й натиснув клавішу виклику по закритому каналу.

    Здалося, що повітря над столом здригнулося, і за мить перед ним з'явилася чітка, об'ємна фігура його найдовіренішого заступника -  полковника Вана Геруші, чоловіка середнього віку з сухими рисами обличчя та поглядом людини, яка давно втратила здатність дивуватися чужим жорстокостям.

     ​-  Слухаю, пане генерале, -  Геруші чітко вклонився, діючи за протоколом.

     ​-  Наказ підписано, Ване, -  тихо мовив голова ІКР, вказуючи поглядом на стіл. -  Імператор вимагає остаточного рішення. Жодних судових процесів, жодної публічності. Тільки повне зачищення осередків.

      ​Ван на мить забарився, і в його очах промигнула тінь сумніву:

      -  Усіх? Навіть тих студентів, які брали учать у мітингах? Вони ж ще майже діти...

    ​-  Офіційно ІКР не буде мати до цього жодного відношення, -  відрізав Гроу, приховуючи власну важкість у голосі. -  Якщо офіцери Комітету заплямують руки масовою ліквідацією, про це дізнається Академія, дізнається Рен, дізнається преса. Ми не можемо діяти відкритим імперським щитом. Для таких справ у нас є інші інструменти. І, зрештою нещасні випадки можуть трапитися з кожним. Життя – це така крихка річ… Але нам потрібні ті, кого в разі провалу не шкода пустити під прес і звинуватити в звичайному бандитизмі.

     ​Ван миттєво зрозумів хід думки свого начальника й кивнув:

     -  Ви хочете задіяти найманців із зовнішнього сектора?

   ​ Генерал Гроу похмуро подивився на нього, важко спираючись ліктями на стіл, і віддав остаточний наказ:

     ​-  Так, Ване. Настав час зв’язатися з нашими «друзями». Для Діка є робота. Нехай його команда попрацює трохи. І простеж, щоб жодна нитка не привела від них до нашого кабінету.