Розділ 11

Даніель

Той факт, що я так і не доїхав до Патриції, мене не дуже сильно засмутив. Телефонний дзвінок Ауріки змусив розвернути машину й поїхати на вказану нею адресу. Приїхавши, побачив, що колеги вже були на місці. Пройшов через встановлену колегами стрічку, відразу підійшов до Ауріки.

— Ти знаєш, що Біллі відпустили?

— Якщо чесно, не здивований, — нахмурився й оглянувся по сторонах.

— Як відпочив у клубі? — зиркнула Ауріка й усміхнулася. Знущається!

— У клубі зустрів принцесу та отримав ляпаса!

— О-о-о, — протягнула колега, — якби знали, що в тебе романтичний вечір, не заважали б.

Я злобно зиркнув на неї.

— Не дуже вдалий жарт!

— Дане, принцеса того варта? — прошепотівши, підморгнула.

Я хмикнув, але нічого не відповів. Піднялися на шостий поверх і зайшли у квартиру. Різкий сморід сечі, алкоголю в поєднані з травкою. Аромати ще ті.

— Загиблий Оллі Єнсен, — сказав експерт. — Причину смерті детальніше зможу сказати після проведення експертизи. Наперед скажу, що причиною смерті може бути передозування.

Прискіпливо оглянув кімнату. Біля тіла загиблого валявся шприц. Розкидані речі. Зламані меблі. Одним словом — розгардіяш по свій квартирі.

— Дане, я знаю цього юнака, він працював у клубі «Віалон», — підійшовши ближче, тихо промовила Ауріка.

— Всі знають, що у «Віалоні» торгують наркотою, але всі закривають на це очі... ми також.

— Дане, скажи чесно, — коли ми вийшли на вулицю, я закурив сигару, Ауріка прискіпливо поглянула на мене, — раніше ти так не переймався тим, що у «Віалоні» відбувається! Шеф надав наказ лише вести спостереження, невже ти порушив наказ?

Її питання було досить дивним, але разом із цим і таким доречним. Я випустив сигаретний дим та повернувся до Ауріки.

— Ти раптом не знаєш, чому Грег таким знервованим ходить? — не відповідаючи на її питання, натомість задав сам.

Останнім часом помічав, що Грег був досить напружений, на всіх гиркав та зривався, ніби той божевільний. Його поведінка була досить дивною. Я не можу сказати, що хвилювався за нього, адже й товаришами ніколи ми не були, або просто я став підозрювати навіть і колег.

— Та біс його знає! Грег завжди був зарозумілим індиком, а зараз взагалі нестерпним став, — спокійно відповіла Ауріка та розвела руками. — Ми свою роботу виконали, тепер нехай займаються експерти. Оформлення документів я сама зроблю, — понуро промовила жінка.

— Ей, Ауріко, що за похмурий настрій? Ти що, дійсно хочеш займатися цією роботою? Це ж на цілу ніч. Я можу сам все зробити, а ти їдь до чоловіка.

При згадці про чоловіка жінка опустила голову.

— Дане, у нас постійні скандали, тому я не хочу його бачити. Краще вже на роботі бути!

Я реально очманів від такої новини. Крім вроди та розуму, і навіть не дивлячись на специфіку нашої роботи, вона була хорошою та турботливою дружиною.

— Я тобі допоможу! — твердо сказав.

Жінка кивнула та поспішила до машини. Помітив, як із будинку вийшов Грег. Він зиркнув на мене та сплюнув на землю.

— Ти у відділок? — запитав.

— Ні. У мене термінові справи з’явилися, — похмуро відповів Грег.

Спочатку викинулася з вікна робітниця клубу «Віалон» Вероніка, тепер через передозування загинув ще один робітник цього ж самого клубу. І ще прийшла одна особа в голову: Мирослава шукала Оллі й Джері. І невже вона знає, що в того мудака Джері були стосунки з Веронікою?

Ніка жалілась мені на Джері, я сказав, що допоможу розв’язати її проблему, однак не встиг. Подумав, що варто навідатися завтра до «принцеси Міри». Згадав, як Вероніка постійно говорила про молодшу сестру й так її називала. Від цих спогадів на обличчі з’явилася дурнувата усмішка.

— Ти чому так усміхаєшся? — чекаючи мене біля машини, запитала Ауріка.

— Згадав про свою принцесу! — підморгнув.

— Якщо хочеш допомогти, то поїхали зараз у відділок, у нас багато роботи, Казанова, — хмикнула Ауріка.

— Ой, не починай!

Я відкрив передні двері та жестом запропонував присісти в машину.

— Дякую! — усміхнулася колега.

Дорога була пустою. Ми досить швидко доїхали до відділка. Нічне місто тільки починало входити в ритм, а ми запаслися кавою і пішли на робочі місця.