На стіні за спиною дівчини засвітився ектоекран. Вона інстинктивно обернулася.
З екрана на неї дивився блідий скуйовджений Стікс.
— Айно! — голос елогіма зірвався. — Ти?!
Вона не встигла зрозуміти, що відбувається. Не встигла вдихнути, як раптом опинилася притиснутою спиною до Філа. Одна рука хлопця з несподіваною силою стиснула їй шию, інша зависла поруч зі скронею.
Айна скосила очі. Біля скроні майнуло довге тонке медичне шило — сталева голка з поперечним руків’ям, яку Філ затиснув між пальців. Де він його ховав весь цей час?
— Тільки посмій… — прошипів тенганарець, подаючись уперед.
Його обличчя пішло дивними хвилями, і крізь людські риси на мить проступила маска чудовиська.
— Хочеш, щоб вона залишилася живою? — вигукнув Філ. — Тоді роби, як я кажу!
— Філ, — прохрипіла дівчина, — будь ласка, мені боляче…
— Стули рота! — вістря шила вперлося в скроню.
Біль, нерозуміння й образа захлеснули її. Як же так? Філ її друг! Завжди був другом! Він не може їй зашкодити…
Але ситуація говорила зовсім про інше.
Її повний сум’яття погляд зустрівся з напруженим поглядом елогіма.
А може, це гра? Може, Філ вирішив розіграти Стікса, а їй нічого не сказав, щоб вона проводилася, як справжня жертва?
Так, напевно, усе так і є! Їх же вчили в Конфронті, що раптовість — половина успіху.
— Тільки спробуй заподіяти їй шкоду, — прогарчав Стікс, повільно підіймаючись.
За його спиною темнів ектоекран, який транслював глибокий космос і частину незрозумілої конструкції з вогнів і металу.
— Роби, як я скажу, і ніхто не постраждає, — у тон йому виплюнув Філ. — Відклич своїх псів. Проклади найкоротший шлях до шлюзової камери. Деактивуй всі шлюпки крім однієї. І дай мені до неї коди доступу.
— Ти багато хочеш.
— Всього лише забратися звідси.
— Відпусти дівчину, і я зроблю, як ти хочеш.
Над вухом Айни пролунав знущальний сміх:
— Ні, ти й так зробиш, як я хочу!
Гостре шило проткнуло шкіру. Айна заплющила очі.
***
— І що ти збираєшся робити? Підеш на поводу в цього хлопчиська?
Голос Префекта звучав, як завжди, безпристрасно, але Стікс звіриним чуттям вичленував у ньому приборкану лють.
— Ні, — усміхнувся, втупившись поглядом у потемнілий екран, — я зроблю так, що він пошкодує про те, що народився.
Ніхто не сміє погрожувати йому, Стіксу Хасселю. Третьому Лорду Смерті. Тим паче це щеня.
Стікс натиснув кнопку на сенсорній панелі.
— Морантан, розрахуй найкоротший шлях від сектора «С» до рятувальних шлюпок.
— Бажаєте найкоротший?
— Так.
На ектоекрані висвітилися тривимірні схеми відсіків. Крізь них проходила пряма червона нитка.
— У секторі «С» є вантажний гіперліфт. Це прямий шлях до сектору «N», де знаходяться шлюпки.
— Чудово. Заблокуй усі інші шляхи, відклич пошукову групу й переведи гіперліфт на ручне управління. Так, і ще мені потрібен код доступу до однієї зі шлюпок. Решта знеструм, ми ж не хочемо, щоб наш друг щось запідозрив?
На обличчі Стікса з’явився такий передсмак, що голограма Префекта прочистила горло:
— Це ризиковано…
— Перепрошую, — втрутився центральний мозок, — але вантажний гіперліфт не призначений для перевезення пасажирів. Його швидкість небезпечна для живих істот.
— Знаю. Тому мені потрібно ручне управління. Лінку, ти чуєш мене?
— Так, нувере.
— Маячок на Айні працює? Ти можеш відстежувати її стан?
— Так, нувере. Але я не бачу її, мої сенсори заблоковані по всьому блоку «С-5-2».
— Потерпи трохи, Морантан уже працює над цим. Виведи на екран показники Айни.
— В ерни Дев'ярі пульс у кілька разів вищий від норми, — у правій частині ектоекрана вигулькнуло вікно, — рівень норадреналіну й кортизолу критичний. Є невелике ушкодження шкіри на лівій скроні.
— Щ-щеня! — процідив Стікс, до хрускоту стискаючи стільницю з надміцного матеріалу. — За це він теж заплатить.
Пальці тенганарця витягнулися й загрубіли. Рукавички тріснули, і на кінцях блиснули гострі кігті. Долоня збільшилася вдвічі.
Зміни повзли вгору руками, активуючи химерне ДНК, спотворюючи структуру тіла на клітинному рівні.
— Стіксе! — голос Префекта хльоснув крижаним батогом. — Опануй себе! Зараз ти мусиш мислити тверезо! Згадай, хто ти такий!
— Так, шиссаре, ви маєте рацію…
Зусиллям волі третій Лорд Смерті повернув собі людську подобу. Підніс руки до обличчя, скинув шмаття рукавичок.
— Морантане, зв’яжи мене з нашим гостем, — сказав абсолютно спокійним тоном.
Навіть занадто спокійним для того, хто ледь стримав оберт.
— Слухаюсь.
Екран блимнув, картинка змінилася. Стікс побачив Айну, яка сиділа на підлозі. Філ стояв поруч, тримаючи її однією рукою за підборіддя, а іншою як і раніше притискаючи шило до її скроні. На шкірі дівчини запеклася цівка крові.
Віконце в правому нижньому кутку екрана транслювало її стан: пульс, тиск, рівень гормонів і навіть мозкові хвилі. Показники зашкалювали, як і говорив Лінк. Обличчя в Айни було блідим і напруженим.
Вона сиділа, опустивши погляд. Але, відчувши, що екран ожив, підвела очі. У них світилася надія.
Стікс скрипнув зубами:
— Я все зробив, як ти хотів. Шлях вільний.
— І? Куди нам іти? — вигукнув Філ.
— З каюти направо. За п’ятдесят метрів буде шахта гіперліфта. Вона перетинає всю станцію наскрізь. Тобі потрібен блок «N-11-38», це нижній відсік.
— Я можу тобі довіряти? — примружився хлопець.
— У тебе є вибір? — хмикнув Стікс.
— У тебе його теж немає. Вставай! — він смикнув Айну на ноги.
Дівчина підвелася, навіть не намагаючись чинити опір.
Стікс приховав усмішку: дурна маленька пташка, так легко спіймалася у сильця! Думає, колишній друг врятує її від злобного прибульця? Авжеж.
#1713 в Любовні романи
#24 в Любовна фантастика
від ненависті до кохання, протистояння героїв, сильна героїня та владний герой
Відредаговано: 01.11.2021