Ода самогону

Додам ще грамів із сто п'ятдесят цукрів,
І все це діло в банки закатаєм,
Наш змійовик виблискує, мов спів,
На сонці сяє — все, як належить, маєм.

Я думав, що до квітня простоїть
«Нектара» трилітрова банка,
Та от «труба» настирливо горить,
Немов соляра в «вихлопусі» танка.

Мій дід — ще той вигадник і мастак,
Із жмені вівса й навіть з табурету
Він самогонку гнав — було б лиш як,
Одного разу навіть із паркету.

До свята дожити я щиро бажаю,
Та сам розумію: надія химерна.
Як Гамлет, вагаюсь — триматись? Не знаю.
А чарка вже поруч. І відповідь певна.

Подобається

#402 в Різне
#20 в Поезія
#279 в Гумор

Відредаговано: 04.10.2026