Куди ми їдемо ,Лауро ?
-На зустріч пригодам .
-Ти мене лякаєш ...
-Ти не знаєш де машину змінити можна , через трохи Том прокинеться , якщо не зараз , і нас точно спіймають .
-Але ж це він тебе викрав.
-Ти ж знаєш який чудний цей чоловік.
-Ну може й так. То що робити ?
-Будь ласка , хоч зараз подумай як забезпечити спокій від нього.
-Я не знаю .. .
-То мені вже повертатись до Тома чи чекати поки знайде ?
-Лауро...
-Виходь .
-Що?
-Виходь , далі пішки . Ми не можемо їхати на чужій машині . Скоро Том покличе своїх хлопців , а ті точно нас знайдуть на машині .
-А куди ми ?
-Осипе , заспокойся, ти ж наче завжди спокійний , що з тобою ? Що тебе турбує?
-Ти ...
Я просто підійшла і поцілувала його( я чула що поцілунок допомагає зупинити шокову атаку)
-Лауро ,.….ходімо
Осип підійшов до мене і обійняв , а потім знову поцілував , тільки вже так ніжно, тендітно.
На цій миті гойдається вічність.
-А що у записці?
-Прочитаєш згодом , коли раптом будеш не поруч зі мною.
-Я не покину тебе .
-Надіюсь.
-Ти будеш до віку згадувати минуле?
-А варто? Його не зміниш , не перепишеш , то не має сенсу витрачати нерви і сили на це ,треба просто жити від душі, кайфувати кожній миті і творити яскраве теперішнє .
-Ого , це так глибоко.
-Це лиш вершина айзбергу , який треба відчути і побачити .
-Куди ми йдемо ?
-Ми гуляємо полем , хіба ти не бачиш ?
-Не глузуй , ти не знаєш куди йти ?
-Ні . Просто йдемо подалі від всього.
-Стоп , стоп , а може ти заяву напиши в поліцію?
-Хмм, а що вони скажуть ? Сама винна? Чи щось таке? І тобі не здається що наш відпуск затягнувся вкрай ?
-Ми йдемо в поліцію , ти пишеш заяву і ми повернемось на роботу .
-Ну гаразд , спробую.
Ми довго блукали понурими осінніми стежками , але згодом знайшли поліцейський відділок . Я написала про викрадення , про спроби насилля , і знаєте вони не просто підписали це , але додумались дати Тому обмеження . Я серйозно , він не може підходити до мене ближче ніж 10метрів.
Я дуже зраділа , але хто ж це контролюватиме?
-Я буду наглядати за ним , -рішуче крикнув Осип .
-Ого , такий сміливий?
-Скоріш закоханий .
Ми вийшли на вулицю і Осип сказав мені :
-Лауро , люба , я не дозволю тому виродку навіть глянути на тебе , не хвилюйся . Я буду привозити і забирати тебе з роботи , і ти житимеш в мене . Це не обговорюється.
-Але , це не реально.
-Я прикладу багато зусиль , щоб ти була поруч завжди і щоб жодна сльозинка не впала з твого ясного очка.
-Це дуже мило .
-Ідемо до Олі , заберемо речі?
-Гайда.
#10181 в Любовні романи
#2462 в Короткий любовний роман
#3968 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 20.03.2021